ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
    Репродуктивні права в Україні – ще один крок до Апокаліпсісу

Життя нашого суспільства сьогодні не можна назвати спокійним. Не тільки для дорослих, а й для дітей стало звичайним на кожному кроці „вирішувати питання” або „долати проблему”. До тих численних „питань” і „проблем”, що вирішують у нас жінки і чоловіки, діти і дорослі, керівники і підлеглі, політики і електорат народним депутатом В.М.Олуйком додається ще одна - репродуктивні права.

На розгляд до Верховної Ради України внесено проект Закону України „Про репродуктивні права та гарантії їх здійснення”. Що ж, нарешті дочекались і ми в Україні, і до нас дійшло право на репродукцію! Тобто, якщо наша Верховна Рада схвалить цей закон, ми матиме право на „процес відтворення та розмноження потомства, що забезпечує безперервність та наступність життя”(за Олуйком В.М.).
Виявляється народження дітей - це не природній дар, не дар від Бога, це те, що передбачить (якщо передбачить) для нас Закон України у вигляді репродуктивних прав.
Що ж це таке – репродуктивні права? Проект відповідає на це питання в статті першій, яка визначає основні терміни закону („как вы лодку назвете...”), таким чином: „Репродуктивні права - передбачені законом можливості людини на здійснення та охорону її репродуктивного здоров'я і вільне прийняття рішень у відношенні народження чи відмови від народження дитини в шлюбі чи поза ним, а також на медико-соціальну, інформаційну і консультативну допомогу в цій сфері”. З цього визначення більш менш зрозумілою є друга його частина, з якої можна зробити висновок, що людина має передбачене законом право вільно приймати рішення щодо народження чи не народження дитини в шлюбі поза ним. Слід наголосити – ми матиме право тільки „вільно приймати рішення”, не народжувати!. Стаття 5 законопроекту ще раз підкреслює це.
Дивною є позиція авторів, які між шлюбними та позашлюбними відносинами ставлять знак рівності. Невже для нашого суспільства байдуже, хто і як саме буде народжувати майбутніх громадян? Щонайменш дивує також можливість, яку передбачить для нас закон, „здійснення...репродуктивного здоров’я”. Як можна здійснювати репродуктивне здоров’я? Може через ті права, про які йдеться в главі II – „право на репродуктивний вибір”(доречи ми матиме нарешті право „здійснювати репродукційну функцію природним біологічним шляхом або ж з використанням репродуктивних технологій” – до чого дійшов прогрес!), „право на репродуктивне здоров’я” (навіть якщо його, здоров’я, не буде, право мати його ми отримуємо і матиме можливість „його вільно використовувати” як стверджує стаття 6!), „право на профілактику і лікування безпліддя”, „право на донорство та збереження репродуктивних клітин”, „право на штучне запліднення й імплантацію ембріона”, „право на використання методу сурогатного материнства”, „право на використання контрацепції”, „право на стерилізацію”, „право жінки на штучне переривання вагітності”? Доречи, правові норми, викладені у проекті, вже закріплені у діючому законодавстві. Навіщо їх встановлювати ще раз?
У наш час закони пишуться на жаль: а) не для того, щоб стало краще, а для того, щоб не стало гірше; б) на виконання якогось соціального замовлення. У даному випадку , якщо спробувати відповісти на питання „кому це буде вигідно?”, перш за все спадає на думку, що закон передбачає державні гарантії щодо здійснення наших репродуктивних прав. Поряд з гарантіями надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, зокрема, вагітним жінкам, передбачається безкоштовне надання:
- гарантованих послуг з охорони репродуктивного здоров'я і планування сім'ї (за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України);
- гарантованих послуг щодо збереження репродуктивних клітин, статевих залоз та їх частин, також зигот і ембріонів на ранніх стадіях
розвитку, у випадках, пов'язаних з ризиком втрати репродуктивного здоров'я чи ризиком для життя у результаті професійної діяльності, виконання військового обов'язку, а також за наявності медичних показань;
- отримання засобів попередження небажаної вагітності при наявності медичних і соціальних показань.
З переліченого стає зрозумілим, що гарантованої державної підтримки потребують такі „бідні” галузі охорони здоров’я, як репродуктивна медицина і фармацевтична промисловість, а саме виробництво контрацептивних засобів. Не залишиться без прибутку і „фетальна промисловість”, бо треба ж бути куди-то використовувати „ембріонів на ранніх стадіях розвитку”, якщо випадки, пов'язані з ризиком втрати репродуктивного здоров'я чи ризиком для життя у результаті професійної діяльності, виконання військового обов'язку, закінчуватимуться благополучно.
Що ж ще нового дає нам проект Закону України „Про репродуктивні права та гарантії їх здійснення”? Автори проекту прямо дають на це відповідь. Він закріплює права на донорство та збереження репродуктивних клітин та право на сурогатне материнство. Кому це вигідно? Чи треба це українському народу?
Даним законопроектом пропонується регулювати на законодавчому рівні питання, що торкаються широкого кола біоетичних проблем, а також інтимних сторін життя громадян, які з метою збереження етносу як такого за всіх часів перевірялись і встановлювались у відповідності з традиційними для кожної культури морально-етичними цінностями. Проте, авторами проекту аспекти репродуктивного здоров’я розглядаються виключно у контексті репродуктивних і сексуальних прав кожної окремої особи (чоловіка, жінки), і ігнорується необхідність розгляду цих питань у контексті сімейних стосунків. З огляду на викладене вважаємо, що прийняття такого закону матиме непоправні руйнівні наслідки для інституту української сім’ї, а відповідно і для української держави.
Тому вважаємо, що запропонований законопроект обов’язково має пройти етичну експертизу у Національному Комітеті з біоетики при Кабінеті Міністрів України та обговорення широким колом громадськості, представниками недержавних організацій. Після отримання в установленому порядку їх експертних висновків Міністерство охорони здоров’я готове повернутись до розгляду проекту Закону України "Про репродуктивні права та гарантії їх здійснення".

Аналітичний відділ Союзу Православних Громадян України


 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру