ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Проблеми Кирилівської церкви. Православне життя очима світських ЗМІ: 1 – 7 березня

Поради для посту. – “Культурні” проблеми Кирилівської церкви. – Православні очима Р.Тафта.

Після закінчення першого тижня Великого посту у преси виникло більше бажання обговорити його різноманітні аспекти. Усе докладно про піст розповідає Н.Смєтаніна у статті “Пост – не смирительная рубашка” (Вечерние вести, 3.03.2004 р.). Тут розглядаються і внутрішній і зовнішній боки посту, даються поради на різні випадки життя, а також визначається суть посту. “Основа поста – борьба с грехом. Один из способов этой борьбы – воздержание от пищи, ибо, по утверждению святых отцов, “толстое чрево не родит тонкого смысла”, “пища излишняя делает тело чрезмерно нагруженным кораблем, который при малом движении волн идет ко дну”.
Також про піст іде мова в інтерв’ю з російським дієтологом Анатолієм Волковим, опублікованому в “Фактах” за 3.03.2004 р. Тільки тут дається не християнське, а виключно тілесне – “дієтологічне” тлумачення користі від посту. Проте одна думка тут є особливо цінною, для всіх людей, що дотримуються посту: “проблемы со здоровьем возникают, когда народ начинает разговляться и переедать”.

Величезну статтю Максима Стріхи “Кирилівській церкві винесено вирок”, присвячену проблемі повернення Кирилівського храму Києва православній громаді, опублікувала газета “День” за 4.3.2004 р. Інформаційним приводом для її написання послугувало недавнє проведення Круглого столу, “де обговорювалася подальша доля пам'ятки архітектури домонгольскої Русі - Кирилівської церкви - родового монастиря чернігівських князів Ольговичів, спорудженого у ХII столітті, — пише автор. – Вчені, депутати, культурні діячі обговорювали можливі наслідки передачі Кирилівської церкви у постійне використання Українській православній церкві Московського патріархату”.
Така дивна назва матеріалу насправді має на увазі готовність влади передати храм у користування православній общині (яка фактично ним користується уже десять років).
Просто дивно, скільки може бути презирства до віруючих! Пан Стріха, розглядаючи проблему повернення храмів – пам’яток архітектури – Церкві, абсолютно не вважає останню за їх правонаступницю. Від статті у людини непоінформованої могло б скластися враження про віруючих, як про якихось антикультурних вандалів, а храми, виходить, будувалися виключно для музеїв або культурних закладів.
“…чому ж держава має бути ультралояльною до вимог тільки тих громадян, що об'єднані в релігійну громаду, забезпечуючи одне право (в нашому випадку — на Кирилівську церкву, утилітарно витлумачену лишень як приміщення для богослужінь) і водночас звужуючи інше право — право всіх українців на доступ до Кирилівської церкви як пам'ятки їхньої культури й духовності?” – лунає запитання автора. Отакої! А якби хтось прийшов до пана Стріхи додому жити через те, що там йому більше подобається, аніж у себе, то повернення будівлі господарю в даному разі можна було б трактувати, як порушення конституційних прав “гостя”? А як же віруючим ще можна “тлумачити” храмову споруду, якщо не “як приміщення для богослужінь”? Адже ж будувалася вона саме для цього!
Причому в окремих питаннях автор демонструє свою некомпетентність. “Не можна сказати, що проведення постійних богослужінь пішло на користь унікальній пам'ятці (Кирилівській церкві. – С.Б.). Кіптява від свічок осідає на давніх фресках”. Автор, очевидно, не знає, що саме через фрески в Кирилівському храмі свічки ніколи не запалюють – то звідки ж тоді взялася би кіптява?
Пан письменник зайшов іще далі і заявив, що “якщо оцінювати ситуацію за науковими критеріями, то, починаючи з кінця 1980-х, Україна пережила хвилю нищення пам'яток церковного мистецтва, цілком співвимірну з наслідками останньої антирелігійної кампанії хрущовської доби” через те, що храми і монастирі почали повертати Церкві. Вважаю, подібне навіть не варто й коментувати. Усі знають, скільки храмів було повернуто з небуття віруючими за останні п’ятнадцять років, скільки спаплюжених святинь отримали достойний вигляд. Тому подібні порівняння можна розцінювати просто як цинізм.
Ще у статті пропонується запозичти “європейський досвід” у даній ситуації. “Чому, нарешті, церкву в Україні не намагаються привчити до розумного компромісу з культурою, — компромісу, що став повсякденною практикою всіх цивілізованих країн? Щоб переконатися в тому, досить лишень зайти до головних храмів європейських столиць, які є водночас і музеями, і концертними залами”. Тут перелік можна було б продовжити. Так, сьогодні у “розвиненій” Європі старовинні храми повсюди перетворюються на кафе, ресторани, бари, зали для дискотеки або зали для демонстрації творів модельєрів… То якщо до такого “розумного компромісу з культурою” і нам сьогодні радять іти, тоді вибачайте, але краще ми будемо шукати іншого, власного, шляху.

В газеті “День” за 2.03.2004 р. вийшло інтерв’ю, яке дав агентству "National Catholic Reporter" Роберт Тафт – єзуїт, “відомий католицький вчений у царині православ’я”. Перекладачем інтерв’ю з англійської була К.Гудзик. Звісно, такого матеріалу (який вийшов і обговорювався в багатьох інтернет-виданнях) газета пропустити не могла, адже стільки “грамотного” бруду на православних давно ніхто не виливав. Хоча в даній версії найрізкіші висловлювання Р.Тафта було викинуто і залишились лише “розмірковування” з приводу можливого проголошення патріархату УГКЦ і реакції на це православних. Проте, щоб мати уявлення, що це за людина, яка подається в газеті як “відомий католицький вчений в царині православ’я”, слід навести деякі фрагменти з інтерв’ю, які не увійшли в версію “Дня” (цитуємо мовою перекладу за інтернет-порталом Credo.ru).
Отець єзуїт чомусь вважає, що “почти все нынешние украинские православные — это католики, которые были вынуждены перейти в Православную Церковь и по тем или иным причинам остались в ее лоне”. Якщо подібну позицію можна трактувати як “католицьку науку в царині православ’я”, то чого варта така наука?
Щоб охарактеризувати логіку православних, священик вдається до такого прикладу: “Предположим, Вы высадились на европейском берегу Атлантического океана. Чем дальше Вы продвигаетесь в южном или в восточном направлениях, тем хуже становится все, за исключение кухни. Мало-помалу исчезают логика и рациональность, и в конце концов все сводится к истерии и крайней эмоциональности”.
А от непоганий зразок характеристики православного священноначалія: “необходимо понимать, что многое из того, что предпринимают иерархи Русской Православной Церкви, есть следствие их лунатического блуждания”. Цікаво тільки, чи це його приватна думка, а чи думка частини католиків?
Особливо ж цікавим є такий “братський” аналіз. “По существу, в русской православной иерархии есть три группы. Прежде всего, это настоящие сумасшедшие, крайне правые фанатики. Это те, кто называет Распутина святым и тому подобное. Затем - те, кто подобно митрополиту Кириллу, открыты для общения, достаточно образованны, поддерживают экуменические идеи. И наконец, есть средняя группа - консерваторы, которые, однако, не будут с пеной у рта настаивать на своем. Группа, к которой относится митрополит Кирилл, чрезвычайно мала”.
Вищенаведені думки “вченого” не попали на сторінки “Дня”, але невже потрібно наводити думки (до того ж із купюрами) людини, яка дозволяє собі подібні пасажі? Що корисного зможе з них узяти читач? Чи не компрометують подібні церковні чиновники саму Римську церкву? Адже подібна неповага до східних братів по вірі (у яких, виявляється, усе, окрім кухні, погане) – не найкраща візитка і для самих західних братів.





 Огляд преси 14-20 червня
 Сергій БАРШАЙ. Божа Матір Волинська. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 квітня – 2 травня
 Сергій БАРШАЙ. Чудо і науковий підхід. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 квітня
 Огляд релігійних подій за тиждень: 12 – 18 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Монастирі, джерела, видавництва. Православне життя очима світських ЗМІ: 12 – 18 квітня
 Сергій БАРШАЙ. ЗМІ на Великдень. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 – 11 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Книга про українську ікону. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 березня – 4 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Кому заважає монастир? Православне життя очима світських ЗМІ 22-28 березня
 Сергій БАРШАЙ. Святині України і Абхазії. Православне життя очима світських ЗМІ: 15 – 21 березня
 Святині під вугіллям і уламками будинку. Православне життя очима світських ЗМІ: 8-14 березня
 ОГЛЯД РЕЛІГІЙНИХ ПОДІЙ ЗА ТИЖДЕНЬ (1 – 7 березня)
 Сергій БАРШАЙ. Візит кардинала Каспера і реакція ЗМІ. Православне життя очима світських ЗМІ: 23 – 29 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Тривоги Софії Київської. Православне життя очима світських ЗМІ: 16 – 22 лютого
 ОГЛЯД РЕЛІГІЙНИХ ПОДІЙ ЗА ТИЖДЕНЬ (23 – 29 лютого)
 ОГЛЯД РЕЛІГІЙНИХ ПОДІЙ ЗА ТИЖДЕНЬ (16 – 22 лютого)
 ОГЛЯД РЕЛІГІЙНИХ ПОДІЙ ЗА ТИЖДЕНЬ (9 – 15 лютого)
 Сергій БАРШАЙ. Константинопольський Патріарх і уніати. Православне життя очима світських ЗМІ: 9 – 15 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Донецький храм на колесах. Православне життя очима світських ЗМІ: 2 - 8 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Особливості високосного року. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 січня – 1 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Останнє зимове свято. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 січня
 Сергій БАРШАЙ. Різдвяна тематика у центральній пресі.
 ОГЛЯД РЕЛІГІЙНИХ ПОДІЙ ЗА ТИЖДЕНЬ (26 січня – 1 лютого)
 Сергій БАРШАЙ. Різдво на дворі. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 - 11 січня
 Сергій БАРШАЙ. МОЛЕБЕНЬ БІЛЯ КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 грудня – 4 січня
 Сергій БАРШАЙ. Сто років із курантами
 Сергій БАРШАЙ. Ім’я Святителя у храмах, місцевостях і вулицях.
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру