ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Донецький храм на колесах. Православне життя очима світських ЗМІ: 2 - 8 лютого

Пам’ять Київського священномученика. – Донецький храм на колесах. – Невдала контрабанда. – Почаївські проблеми через призму Держкомрелігій.

На минулому тижні у суботу Православна Церква відзначала день пам’яті священомученика Володимира Київського, убитого більшовиками у 1918 році біля Києво-Печерської Лаври. До цієї дати газета “Комсомольская правда в Украине” за 7.02.2004 р. опублікувала статтю О.Анісімова “Как убивали митрополита Владимира”. Автор, посилаючись на спогади Івана Нікодімова, очевидця тих подій, відтворює у деталях картину вбивства митрополита. “…перед верующими, вышедшими из Великой церкви на лаврский двор, предстала необыкновенная картина… От митрополичьих покоев двигалась странная процессия: впереди с фонарем шел какой-то неизвестный солдат…, а за ним, окруженный четырьма вооруженными людьми, шествовал архимандрит Лавры, митрополит Киевский и Галицкий Владимир. На нем была меховая шуба, белый митрополичьий клобук, в руках он держал посох. Никого из монастырских людей около митрополита не было, стало очевидно, что в такое жуткое время митрополита вели на что-то страшное, тяжелое…

Через Экономические ворота таинственная процессия вышла из Лавры и направилась к валам на улице Цитадельной, ведущей в город. Там на площадке в ста пятидесяти метрах от Лавры, и был убит митрополит Владимир.

При судебном вскрытии тела было обнаружено более двадцати колотых и более тридцати огнестрельных ран: митрополит был убит с истязаниями. Рука его была сложена для благословения…

Известно, что перед тем как принять мученическую смерть, владыка спросил своих убийц, может ли он помолиться. “Можешь, только быстро”, - процедил сквозь зубы один из них, видимо старший. Владыка начал молиться, но тут же получил первый укол штыком. Со словами “Господи, прости им” он упал на заснеженную землю”.

Газета “Комсомольская правда в Украине” за 3.02.2004 р. у матеріалі Р.Мармазова і К.Кузичової “В Донецке сделали храм на колесах” розповідає про незвичайний храм, нещодавно виготовлений на Донецькому металургійному заводі на замовлення Місіонерського відділу Руської Православної Церкви. “…разработано два утепленных вагончика. Один трансформируется в храм. Даже колокола есть! Второй выполняет роль бытовки для миссионеров. Там имеются спальные полки (на 10 человек), кухня с газовой плитой, душ, туалет. Словом, все, что позволит совершать длительные экспедиции в отдаленные регионы России или просто в населенные пункты, где нет собственных храмов”.

У статті наводиться думка голови Відділу архієпископа Білгородського Іоанна: “Главаня цель храма на колесах – доехать до каждого сердца… Храм побывает в самых отдаленных местах нашей страны, где есть люди с Богом в сердце. Все дело в том, что сегодня не все верующие имеют возможность ходить в храм”.

Кілька видань на минулому тижні розповіли про спробу одного бізнесмена провести через український кордон до США 367 ікон. Як повідомляють “Факты” за 7.02.2004 р., “совместными усилиями Службы безопасности Украины и Киевской региональной таможни была предотвращена попытка вывоза из Украины крупнейшей в современной истории нашей страны коллекции старинных икон, представляющих огромную историко-культурную ценность”.

А вся історія приблизно виглядала так: “…наш бывший соотечественник, а ныне гражданин США представил для таможенного оформления документы на вывоз из Украины коллекции произведений современного искусства в количестве более 400 предметов общим весом свыше 740 кг. Стоимость вывозимого американский гражданин оценил в 20 тысяч долларов. Но документы, выданные одним из киевских художественных музеев, вызвали подозрение. Среди вывозимых предметов были 367 икон, которые, по заключению эксперта, не представляли никакой историко-культурной ценности. Эти иконы передали на экспертизу в Киевский научно-исследовательский институт судебных экспертиз, и его специалисты пришли к предварительному выводу, что большая часть икон представляет ценность для музейного фонда Украины и запрещена к вывозу за пределы страны.

По словам американца, коллекцию он собирал несколько лет. И якобы приобретал иконы лично для себя. Однако это утверждение вызывает недоверие, поскольку более 20 икон идентичны. По оценкам специалистов, в коллекции нет ни одной подделки. Некоторые иконы отреставрированы, но, по мнению О.Беспятовой, реставрацию проводил не опытный специалист”.

Так, наш час знаменний тим, що особливої активності набуває подібна контрабанда. Як повідомляє газета “Киевские ведомости” за 7.02.2004 р. (матеріал М.Філашова “Контрабанда икон сорвалась”), “в прошлом году таможенники пресекли 350 попыток незаконного перемещения историко-культурных ценностей через границу Украины. Самой громкой стала история с атташе одного из иностранных посольств, которая хотела вывезти 113 икон”. Тепер, як бачимо, цей рекорд “побито”. На жаль, сьогодні ніхто не може сказати, який відсоток вдається виявити на митницях. Адже зрозуміло, що велику частину (якщо не більшість) контрабандистам все ж вдається переправити за наміченими адресами.

Газета “День” за 6.02.2004 р. опублікувала інтерв’ю з головою Держкомрелігій України Віктором Бондаренком. Головною темою бесіди держчиновника з журналісткою (К.Гудзик) стала ситуація навколо Свято-Успенської Почаївської Лаври. Пан Бондаренко докладно, але, на жаль, дещо тенденційно виклав історію почаївського конфлікту. З вуст чиновника такого високого рангу приділяється занадто серйозна увага провокаційним заявам деяких горе-клерикалів. “Остання за часом передача Почаївській лаврі приміщень викликала різноманітну реакцію як громадськості, так і церковних діячів і стала, власне, причиною конфлікту. Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) патріарх Філарет, знаходячись із пастирським візитом у західних областях України, висловився проти повернення згаданих приміщень Почаївській лаврі та за їх передачу Кременецькому державному заповіднику. Його точка зору була підтримана рядом депутатів і релігійних діячів Тернопільщини…”. Після цих слів виникає запитання до пана голови комітету: невже можна було чекати на якусь іншу реакцію “предстоятеля УПЦ КП”? І навіщо взагалі державний чиновник зі сторінок загальноукраїнського видання подає думку цього “предстоятеля”, який до Лаври не має аніякого відношення (як і вся його структура)? Що може змінити його позиція з данного питання?

Далі В.Бондаренко піддає критиці намісника Лаври: “Намісник Лаври єпископ Володимир розіслав листи багатьом православним єпископам України, Росії та інших країн. Звернення єпископа Володимира базувалося на побоюванні, що монастир може бути знову перетворено на заповідник і подібне. Це була з його боку неадекватна оцінка ситуації, неадекватна реакція на заяву патріарха Філарета, бо з боку держави не було жодних намірів повертати Почаївську лавру заповіднику”. Як обнадійливо звучать слова “з боку держави не було жодних намірів…”! А чи були з боку держави наміри захоплювати кафедральні собори в Рівному, Луцьку, сотні храмів у містах і селах Волині і Галичини? А чи були “у держави наміри” віддавати комусь Лавру на початку 1990-х років, коли на неї було здійснено ряд нападів? Події останніх п’ятнадцяти літ свідчать, що влада не має достатньої сили для збереження культових споруд за їхніми громадами, а виходило так: хто сильніший, спритніший або жорстокіший – тому храм і належатиме. Тому назвати реакцію почаївської братії “неадекватною” у даному випадку аж ніяк не можна.

“На цьому протистояння не закінчилося, - розповідає далі пан голова. – Невдовзі було розповсюджено спільну заяву глав трьох церков - УПЦ КП, Української автокефальної та Української греко-католицької. У заяві йшлося про те, що навколо Почаївської лаври відбуваються дії, несумісні з метою української держави в галузі церковно-державних стосунків”. Іншої реакції від цих антиправославних угруповань, зрозуміло, бути й не могло, адже, наприклад, уніати протягом усієї історії Лаври намагалися заволодіти нею. А наші обидві “автокефалії”, розуміючи, що Лаврою їм не заволодіти, намагаються принаймні не допустити її передачі нинішній братії (хоча це просто абсурдно, коли братія не володіє своїм майном).

Тільки чому ж пан Бондаренко не сказав про численні заяви різних громадських об’єднань на користь братії? (Щоправда, він зазначив, що листів, які захищали інтереси братії, його відомство отримало набагато більше, аніж проти них).

На запитання журналістки з приводу того, чи правда, що “всі насельники Лаври - то російські ченці, прислані для її "оборони"? Віктор Андрійович не втримався, щоб все ж якось закинути монахам. “Дійсно, час від часу приходять до нас листи, які свідчать про те, що ченці часто запитують прочан, до якої вони належать церкви. І що від відповіді на це запитання залежить ставлення до людини, яка прийшла помолитися. Очевидно, що в ситуації протистояння чи змагання між трьома православними церквами така позиція до певної міри виправдана; не виключаю і того, що це пов'язано з канонами, з канонічним підпорядкуванням. Хоча тут є і достатньо виражений моральний аспект: з погляду християнської єдності, доброго ставлення до одновірців та жорсткість, яка подекуди демонструється насельниками Почаївської лаври стосовно віруючих, які належать до інших православних церков, недостатньою мірою виправдана”. Мабуть усе ж таки тут краще було б утриматися держчиновнику від якогось аналізу, адже тут, вірно, усе “пов'язано з канонами”, на яких тримається Православна Церква (на відміну від псевдоправославних клонів). Напевно ж священики мають самі в цій ситуації розсудити, як бути, а не консультуватися, наприклад, у комітету з справ релігій.

А якщо судити про інтерв’ю загалом, то можна відмітити, що наш голова Держкомрелігій зумів тут продемонструвати у певній мірі свою дипломатичність по відношенню до українських конфесій. Мають залишитися задоволені ті конфесії, які демонстрували свій “патріотизм” виражаючи протест проти передачі Лаври у власність чернечої громади – пан Бондаренко, як бачимо, рахується з їх думкою. Залишиться задоволеною газета – інтерв’ю вийшло цілком у ідеологічному дусі видання. Також мають бути задоволеними й почаївські ченці за не досить гостру критику на їхню адресу з боку такої поважної державної установи. Хоча навряд, чи будуть.






 Огляд преси 14-20 червня
 Сергій БАРШАЙ. Божа Матір Волинська. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 квітня – 2 травня
 Сергій БАРШАЙ. Чудо і науковий підхід. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Монастирі, джерела, видавництва. Православне життя очима світських ЗМІ: 12 – 18 квітня
 Сергій БАРШАЙ. ЗМІ на Великдень. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 – 11 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Книга про українську ікону. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 березня – 4 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Кому заважає монастир? Православне життя очима світських ЗМІ 22-28 березня
 Сергій БАРШАЙ. Святині України і Абхазії. Православне життя очима світських ЗМІ: 15 – 21 березня
 Святині під вугіллям і уламками будинку. Православне життя очима світських ЗМІ: 8-14 березня
 Сергій БАРШАЙ. Візит кардинала Каспера і реакція ЗМІ. Православне життя очима світських ЗМІ: 23 – 29 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Проблеми Кирилівської церкви. Православне життя очима світських ЗМІ: 1 – 7 березня
 Сергій БАРШАЙ. Константинопольський Патріарх і уніати. Православне життя очима світських ЗМІ: 9 – 15 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Особливості високосного року. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 січня – 1 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Останнє зимове свято. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 січня
 Сергій БАРШАЙ. Різдвяна тематика у центральній пресі.
 Сергій БАРШАЙ. Різдво на дворі. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 - 11 січня
 Сергій БАРШАЙ. МОЛЕБЕНЬ БІЛЯ КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 грудня – 4 січня
 Сергій БАРШАЙ. Сто років із курантами
 Сергій БАРШАЙ. Ім’я Святителя у храмах, місцевостях і вулицях.
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру