ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Останнє зимове свято. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 січня

Останнє зимове свято. - Освячення "Пальми Мерцалова". - Ювілей церковного ветерана. - Розкольницька діяльність у "блискучій обгортці". - Труднощі Кримської святині.

На минулому тижні підійшли до завершення різдвяні свята. У понеділок Православна Церква відзначала останнє свято з Різдвяних святок - свято Богоявлення Господнього. "Як пише євангеліст Марко, в цей день "Ісус… хрестився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос з неба почувся: "Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!" Тоді Христос вперше представ перед людьми як Син Божий, як Бог. Через те день Хрещення називають також Богоявленням.
Дні свят Різдва та Хрещення розділяють неповні два тижні, але в житті Ісуса відстань від Народження до Хрещення - 30 років, яке через три роки завершилося розп’яттям, смертю та воскресінням" - розповідає газета "День" за 20.01.2004 р.
На свято Хрещення Господнього у Києво-Печерській лаврі відбулася видатна подія, про яку розповіла газета "Сегодня" за 20.01.2004 р. (матеріал В.Євсеєвої "Украинская пальма отправится в Иерусалим"). "… на территории Киево-Печерской лавры была освящена копия знаменитого шедевра, созданного в конце 19 столетия (1896 г.) мастером-кузнецом (потомком запорожских казаков) Юзовского металлургического завода Алексеем Мерцаловым - "Пальмы Мерцалова"… Официальная версия выковки пальмы из монолитного рельса состоит в том, что кузнец Мерцалов создал свое творение для участия во Всероссийской промышленной выставке, где она заняла первое место…
"Під час урочистої церемонії відкриття ректор Київської духовної академії професор Микола Забуга відзначив зв’язок витвору рук українського коваля зі Святою Землею, - продовжує тему "Урядовий кур’єр" за 21.01.2004 р. (замітка "Пальму Мерцалова" буде відправлено в Єрусалим"). - Як розповів виконавчий директор фонду "Пальма Мерцалова" Костянтин Воробйов, на території лаври пальму встановлено за традицією перед відправленням до Єрусалиму".
Тут же подається невеличка довідка про цей витвір вітчизняної майстерності. "Пальма Мерцалова" - унікальний витвір рук коваля Новросійського товариства кам’яновугільного, залізного і рейкового виробництва Олексія Мерцалова - нащадка запорізьких козаків…
1998 року донецькими майстрами було викувано точну копію "Пальми Мерцалова".

До 80-річного ювілею видатного українського релігійного діяча сучасності - протоієрея Петра Влодека, ректора Волинської духовної семінарії, газета "День" за 23.01.2004 р. опублікувала матеріал "Земне життя протоієрея Петра Влодека як "період удосконалення душі та підготовки до потойбічного" (автор Н.Малімон), присвячений ювіляру.
"У його кабінеті й не пахне розкішшю. Старий стіл і такі ж стільці. Невеликий іконостас і дуже багато книг. Автором чи упорядником багатьох є протоієрей Влодек - відомий історик-богослов… перекладає з російської й церковнослов'янської сам, уклав і видав два "Закони Божих" (для школярів старшого й молодшого віку), книжку про небесних покровителів землі Волинської, читанку для дітей "Струмочок", "Пастирську етику" ("Щоб молодь знала, як поводити себе за столом, в товаристві, у церкві...")…
Першою духовною школою для нього стане Почаїв. Під час війни тут були короткотермінові пастирські курси, на яких готували священиків для східних областей України, де через люті переслідування церкви пастирів не вистачало. На запитання, як навчаються теперішні учні семінарії, ректор дипломатично відказує, що коли людина сита, то їсть без апетиту... Якщо він ішов до Почаєва пішки сто кілометрів і стільки ж ішла пішки мама, несучи синові торбину сухарів, то більше цінував можливість вчитися того, до чого прагнув...
На нинішні різдвяні свята семінаристи й учні недільної школи наколядували серед прихожан аж п'ять "виварок" солодощів. Їх самі ж діти розвезли в сиротинці й будинки престарілих. Так, на думку протоієрея Петра Влодека, виховується милосердя. А воно разом з чесним життям, терпінням, пошаною до Бога є підготовкою до життя потойбічного... Людина ж не бур'ян, який зів'яне й загине безплідно. Вмирає тіло, а не душа..."
В принципі непоганий матеріал, на жаль, дещо віддає нещирістю. Чи то навмисне, а чи то випадково авторка дала одну деталь з біографії пастиря, не довівши думку до кінця. Так, розповідаючи на початку статті про о.Петра, журналістка пише: "Однокурсник по духовній академії теперішнього патріарха Української Православної Церкви Київського патріархату Філарета, разом з ним відновлював роботу Київської семінарії і відкривав для людей Лаврські печери... Незмінний ректор Волинської духовної семінарії Української Православної Церкви...". Необізнана людина після такого "досьє" може подумати, що о.Петро має якесь відношення до розкольницького псевдопатріархату. Але ж якщо згадувати про такі зв’язки з екс-митрополитом, то потрібно обов’язково було б зазначити, що після розколу нинішній ювіляр не мав нічого спільного із зрадником Православної Церкви Філаретом, навіть більше - боронив від свого колишнього однокурсника Церкву на Волині, рятував семінарію від філаретівських розбійників у рясах… Але про це в статті - ні слова. Цікаво, чому? Невже справді комусь хочеться за допомогою авторитетної постаті відомого служителя Престолу Божого якось відбілити заплямованого і здеморалізованого розкольника?

А колишній однокурсник протоієрея Петра Влодека, нині підданий анафемі Михайло Денисенко (що видає себе за "патріарха Філарета"), на минулому тижні також святкував свій ювілей - 75-річний. Центральні українські видання слухняно проспівали в унісон оди "видатній особистості", зазначивши унікальність і широту "цієї непересічної особистості". Зрозуміло, що зрада Церкві та вчинення страшного розколу трактується виключно як "мудрість і далекоглядність патріарха". Процитуємо кілька рядків із "Молоді України" за 22.01.2004 р. (стаття Л.Зінковської "Він обрав майбутнє, знаючи, що це шлях тернистий і важкий"). "…будучи священиком, єпископом, патріархом, він ще не раз йтиме наперекір, демонструючи силу своїх переконань, наполегливість, мужність і віру в справедливість своєї справи". (Мільйони розділених православних співгромадян, мабуть, при цьому потрібні як доказ "демонстрації сили переконань").
"Тоді, коли він прийняв справи, за визнанням самого екзарха, в Київській єпархії налічувалося всього дві сотні парафій. Але вже невдовзі їх стало втричі більше..." Неправда. До самого 1988-го року в Україні не відкривалися церкви (тільки потроху закривалися). Навіщо ж так неправдоподібно "піарити" людину?
"…після обрання Філарета Патріархом Київським і всієї Руси-України на Всеукраїнському Помісному Соборі Московська патріархія піддає його найстрашнішому для християн покаранню - анафемі. Що з ним тільки тоді не робили, як не дискредитували... Були ганьба, зневага, наклепи, наруга, цькування...
Але він знову, залишаючись непохитним, іде наперекір - цього разу своїм супротивникам, в тому числі і з боку представників влади, - не здає своїх позицій і перемагає". (Якщо перемога полягає в клятвопорушенні, зраді, кощунстві й постійних інтригах - то навіщо така перемога?)
"Хтось сьогодні називає його Святійшим, першосвятителем, патріотом, мудрим першоієрархом, видатним богословом-науковцем, історичною постаттю, винятковою особою в українському суспільстві, впливовим церковним і громадським діячем, а хтось... "розкольником", "неблагодатним", "неканонічним" священнослужителем..." Чи не занадто діаметральні визначення, як для однієї людини? Проте справи, як ніщо інше, говорять про будь-яку людину. І ніякі блискучі облачення не зможуть приховати духовної убогості, а за коштовними митрами і розкішними бородами неможливо сховати своєї справжньої суті.

У газеті "День" за 21.01.2004 р. вийшла стаття М.Касьяненка "Православний собор та мусульманська мечеть стали приводом для конфлікту в Криму". Тут автор у дещо тенденційній і упередженій формі розповідає про проблеми відтворення в Сімферополі православного Олександро-Невського собору та будівництва татарської мечеті. Уже сам початок статті повинен настроїти читача на відповідне відношення до православної святині: "Ударними темпами в центрі Сімферополя будується Собор Олександра Невського. Храм, з якого в 1784 році починався імперський Сімферополь на місці кримськотатарського міста Ак-Мечеть. Головний собор кримської єпархії в XIX столітті побудований на честь «приєднання» Криму до Росії…"
Далі перераховуються аргументи проти відновлення храму на його історичному місці. "Проблема відновлення собору Олександра Невського в Сімферополі довгий час була предметом запеклих суперечок.
«Зелені» були проти того, щоб відновлювати собор на старому місці в нинішньому Сквері Перемоги, аргументуючи це тим, що буде вирубано частину парку, а зелені зони в степовому Сімферополі на вагу золота. Ветерани війни були проти тому, що на місці колишнього собору була братська могила загиблих визволителів міста, і треба буде переносити і братську могилу, і танк-пам’ятник. Кримські татари заперечували тому, що саме цей православний собор знаменував завоювання Криму Російською імперією в 1783 році, падіння Кримського ханства і втрату кримськотатарської державності…
Українська громада була проти тому, що прагнула до посилення впливу на півострові церкви Київського, а не Московського патріархату" - ну просто виходить якась антинародна будова.
Далі автор розповідає про перипетії кримських мусульман, які ніяк не можуть "вибити" собі місце для побудови мечеті. Проте тут автор уже пише у виключно шанобливому тоні до проблем віруючих мусульман.
Звичайно, проблеми існують і у мусульман, їх, звичайно, потрібно вирішувати. Але чому стільки скепсису по відношенню до проблеми відбудови православного храму - святині переважної більшості населення півострова? Навіщо подавати ідею відновлення християнської святині, як якусь чергову сучасну авантюру, що шкодить і природі, і ветеранам війни, і кримським татарам? Проте для православних кримчан відбудова кафедрального собору - символ відродження духовної слави Криму - колиски нашого православ’я. І на фоні загального піднесення в краї, пов’язаного з відтворенням порушеної святині, подібні статейки тільки шкодять іміджу видання і автора, але аж ніяк не можуть нашкодити благородній справі.





 Огляд преси 14-20 червня
 Сергій БАРШАЙ. Божа Матір Волинська. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 квітня – 2 травня
 Сергій БАРШАЙ. Чудо і науковий підхід. Православне життя очима світських ЗМІ: 19 – 25 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Монастирі, джерела, видавництва. Православне життя очима світських ЗМІ: 12 – 18 квітня
 Сергій БАРШАЙ. ЗМІ на Великдень. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 – 11 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Книга про українську ікону. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 березня – 4 квітня
 Сергій БАРШАЙ. Кому заважає монастир? Православне життя очима світських ЗМІ 22-28 березня
 Сергій БАРШАЙ. Святині України і Абхазії. Православне життя очима світських ЗМІ: 15 – 21 березня
 Святині під вугіллям і уламками будинку. Православне життя очима світських ЗМІ: 8-14 березня
 Сергій БАРШАЙ. Візит кардинала Каспера і реакція ЗМІ. Православне життя очима світських ЗМІ: 23 – 29 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Проблеми Кирилівської церкви. Православне життя очима світських ЗМІ: 1 – 7 березня
 Сергій БАРШАЙ. Константинопольський Патріарх і уніати. Православне життя очима світських ЗМІ: 9 – 15 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Донецький храм на колесах. Православне життя очима світських ЗМІ: 2 - 8 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Особливості високосного року. Православне життя очима світських ЗМІ: 26 січня – 1 лютого
 Сергій БАРШАЙ. Різдвяна тематика у центральній пресі.
 Сергій БАРШАЙ. Різдво на дворі. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 - 11 січня
 Сергій БАРШАЙ. МОЛЕБЕНЬ БІЛЯ КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ. Православне життя очима світських ЗМІ: 29 грудня – 4 січня
 Сергій БАРШАЙ. Сто років із курантами
 Сергій БАРШАЙ. Ім’я Святителя у храмах, місцевостях і вулицях.
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру