ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Голова Держкомітету у справах релігій В. БОНДАРЕНКО.   " Держкомрелігій і прагне отримати право контролю за діями місцевих органів влади…"

На сьогодні, ні релігієзнавство, ні медицина, ні, тим більше, право не можуть похвалитися чіткістю у визначенні феноменів, що віддзеркалюють ці поняття.

Віктор Дмитрович! Державним Комітетом підготована нова редакція Закону "Про свободу особистості і релігійних організаціях". Чим викликана необхідність розробки і прийняття цього законопроекту?

Необхідність виконання цієї роботи була обумовлена кількома причинами. По-перше, свого часу Парламентська Асамблея Ради Європи висловила зауваження стосовно занадто ускладненого, на її думку, механізму реєстрації релігійних організацій в Україні та повільних темпів реституції церковної власності.

Не обговорюючи, в даному випадку, обґрунтованість висунутих вимог, хочу зауважити, що вістря політики Української Держави у її ставленні до релігії та Церкви саме і було спрямоване на якомога швидше відродження релігійного середовища та повернення релігійним організаціям їхнього майна, що свого часу вилучалося у них неправовим і неправедним шляхом. Тому, ми не могли і не хотіли ігнорувати думку ПАРЄ. Тим більше, що як уже зазначалося, удосконалення механізму реєстрації релігійних організацій та повернення їм майна повністю відповідало засадам політики України в галузі державно-церковних відносин.

Поруч з цим, слід зауважити, що чинний нині Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" був прийнятий одинадцять років тому назад. За цей час, позначений глибинними трансформаціями суспільства, в ньому змінилося все, включаючи докорінні зміни у житті церкви та її суспільного статусу. Такі швидкі зміни вимагали і мобільного реагування законодавців. Інакше, хороший колись закон, загрожує перетворитися на кайдани, що не дають розвиватися Церкві. Це і стало тими основними причинами, що викликали необхідність вдосконалення діючого Закону.

Що дає цей закон Українській Православній Церкві, які існуючи проблеми він вирішить, і напроти, які нові проблеми у неї виникнуть?

Працюючи над новою редакцією Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ми, перш за все, виходили із конституційної норми, котра не дозволяє при доопрацюванні того чи іншого закону, звужувати права і свободи, гарантовані чинним законодавством. Тому, на наше переконання, ні Українська Православна Церква, ні інші Церкви і релігійні організації не повинні мати якихось ускладнень у зв'язку з прийняттям цього законопроекту.

Що ж до переваг, які отримають релігійні організації в результаті прийняття законопроекту, то до них я відніс би, в першу чергу, отримання Церквою як цілісним інститутом права юридичної особи; зняття проблеми втручання влади у встановлення можливих почергових богослужінь; нові можливості в організації соціальної роботи Церкви, її пастирської праці в лікарнях, місцях позбавлення свободи і т.ін.

Це, як відомо, не перша за останні роки спроба внести зміни в релігійне законодавство. Попередні закінчувались невдачею, та й теперішнє його проходження іде нелегко, Предстоятелю УПЦ навіть прийшлось виступити з спеціальним зверненням до законодавців. Як би Ви могли це пояснити?

Так, це дійсно не перша спроба удосконалити Закон. Рідко який із законодавчих актів приймається безпроблемно. Не став виключенням і наш Закон. Я не бачу тут нічого драматичного. Важливіше інше, що згаданий законопроект готувався не одноособово Державним комітетом України у справах релігій, а солідарними зусиллями разом із Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.

Свого часу, спільним рішенням ВРЦ та Комітету було утворено робочу групу, яка і відпрацьовувала зміни до існуючого Закону. Природно, що в процесі цієї роботи, не всі позиції приймалися одноголосно. Саме тому, очевидно, у Митрополита Володимира і виникла необхідність звернутися до законодавця. Такі звернення зробили представники ще кількох Церков. Поставлені ними проблеми були зняті під час роботи із законопроектом у відповідних Комітетах Верховної Ради. Нещодавно, як Вам відомо, відповідним листом, адресованим Голові Верховної Ради України В.М.Литвину, претензії УПЦ до законопроекту зняв і її Предстоятель -Митрополит Київський і всієї України Володимир. Текст цього звернення, я сподіваюся, прес-служба УПЦ оприлюднила.

Багато хто вважає цей законопроект "сірим", поспішним. Чи не краще було б його прийняти вже після затвердження Громадянського кодексу, передбачивши в ньому всі проблеми, пов'язані з реституцією, чого вимагають від нас рекомендації Ради Європи? Чи не краще повернення Православній Церкві експропрійованого майна зробити нормою закону, а не залишати це питання на свавілля чиновників?

Особисто я вважаю, що зміни до Закону повинні вноситися так часто, як цього вимагає життя. Особливо, коли це життя таке мінливе і швидкоплинне. Адже в релігійному житті, за короткий період часу ми пройшли величезну дистанцію від заборон на все і вся, до повноцінного функціонування Церкви. Жоден найталановитіший законодавець не здатен був передбачити зміни, що відбулися. Відтак, удосконалення Закону постає як життєва необхідність, як гарантія подальшого руху вперед.

Як уже зазначалося, це не перша і не остання спроба вдосконалювати Закон. Його удосконалення - це просто норма життя. І ніхто у майбутньому не заперечуватиме проти приведення діючого Закону у відповідність з іншими законодавчими актами.

Не можу не погодитися з Вами стосовно пріоритетності законодавчого врегулювання проблем реституції церковної власності. Однак, і в моделі розв'язання цього питання, яка застосована в Україні, є і свої переваги. Вона, вочевидь, є мобільнішою, здатною краще врахувати особливості побудови і функціонування влади в Україні, вибудувати почерговість розв'язання проблем, що накопичились. Візьмімо, наприклад, Указ Президента України від 21 березня 2002 року. І в питаннях реституції, і використання напрацювань Церкви у вихованні дітей і молоді, і в об'єднанні зусиль Церкви і Держави для розв'язання цих проблем, згаданий Указ є справжнім проривом. До того ж, він так само як і закони, обов'язковий для виконання на усіх рівнях влади. А "чиновницьке свавілля", якщо воно десь має місце, пояснюється зовсім іншими причинами і потребує безумовного викорінення.

Чому в Законопроекті відсутня преамбула, в котрій би згадувалось про особливу роль Православ'я та інших традиційних релігій в історії і культурі України? Адже така згадка існує в законодавствах більшості європейських країн.

Справді, в преамбулах до законів багатьох країн є згадка про особливу роль тієї чи іншої Церкви в історії становлення їхніх суспільств і держав. В законах інших країн цього немає. Ні в тому, ні в іншому випадку згадане не несе в собі юридичного навантаження. А оскільки Закон має бути збірником чітких юридичних норм, то подібні констатації не можуть вважатися обов'язковими. Однак, вони можуть бути внесені самими народними депутатами, від волі яких, в кінцевому рахунку, буде залежати не лише наявність чи відсутність якихось констатацій у преамбулі Закону, але і його доля взагалі.

Законопроект передбачає поділ релігійних організацій України на "наші" і "не наші", вводиться поняття "закордонний центр". Жодна з світових релігій, як відомо, не виникла в Україні, православні, католики, уніати, баптисти, мусульмани, буддисти відтепер повинні будуть подавати додаткові документи, устави їх "релігійних центрів" для реєстрації власних установ. В той же час місцеві харизматичні, сектантські, розкольницькі, неоязичницькі та інші угруповання позбавлені від цієї необхідності. Чи не є це дискримінацією?

Тут у Вас суцільна плутанина. 15 стаття чинного Закону і відповідна стаття законопроекту передбачала і передбачає абсолютно ідентичні умови для реєстрації релігійних організацій. З однією лише поправкою. Ми хотіли б щоб час, який визначається Законом для вивчення різних сторін діяльності релігійних організацій, послідовники яких вперше утворюють такі організації в Україні було збільшено від трьох до шести місяців. Здається це важко кваліфікувати як дискримінацію діючих і зареєстрованих відповідно до Закону релігійних організацій.

Законопроект укріплює роль і значення Держкомітету у справах релігій, по суті, він отримує контрольні функції в області релігійного життя. Багато хто вважає, що саме в цьому заключається основна ідеологія законопроекту. Чи не приведе це до відродження тоталітаризму в релігійній сфері?

Відповідно до чинного Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"" (статті 30-31) Держкомрелігій України був позбавлений можливості здійснювати контроль за діями місцевих органів влади в галузі застосування цього Закону. Це породжувало неоднорідне застосування Закону, місцеву "законотворчість", провокувало довільне застосування норм Закону на місцевому рівні.

Така ситуація не дає нічого хорошого. Закон тільки тоді буде діяти ефективно, якщо він повсюди буде застосовуватися однаково. У зв'язку з цим Держкомрелігій і прагне отримати право контролю за діями місцевих органів влади в галузі застосування Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", не претендуючи при цьому на здійснення контролю діяльності самих релігійних організацій.

Тому, вочевидь, йдеться не про відродження тоталітаризму, а про отримання Держкомрелігій як центральним органом виконавчої влади відповідних повноважень, яких свого часу він з цілого ряду причин був позбавлений.

Чому Держкомітет противиться введенню в учбових закладах викладання "Закону Божого", "Основ православної культури", простих і традиційних для нашого народу дисциплін, натомість вводить де-які "релігієзнавчі дисципліни", які є нічим іншим, як атеїстичною пропагандою?

Не знаю звідки Ви черпаєте інформацію. Вона перекручена у цьому питанні до своєї протилежності. Навпаки, Держкомрелігій разом з Всеукраїнською Радою Церков неодноразово виступав ініціатором розв'язання проблем зближення світської і духовної освіт у найширшому розумінні цього поняття.

Однак, за найпалкішого нашого бажання, Комітет не здатен врегулювати ці питання одноособово. Хоча б тому, що вони не відносяться до його компетенції. Наша позиція в цих питаннях добре відома, однак, для того, щоб рухатися вперед треба внести відповідні зміни, перш за все, до Закону України "Про освіту", пам'ятаючи при цьому про світський характер нашої держави та існуючої системи освіти.

Це велика і складна тема, і я хотів би наголосити на тому, що ми могли б розглянути її окремо. Тепер, після того, коли прес-служба Української Православної Церкви вперше вийшла на пряму розмову з Державним комітетом України у справах релігій, а не послуговується щодо нього вторинною, як правило, перекрученою інформацією, така розмова була б особливо корисною.

Законопроект не вводить понять "тоталітарна секта", "психокульт", не збільшує для реєстрації, як передбачалось, кількість членів общини з 10 до 25. Норма закону що обмежує діяльність закордонних проповідників не ужорсточена (вони мали право проповідувати лише серед організацій, що запросили їх), а ослаблена різноманітними обмовками. Чи не приведе це до остаточного перетворення України в країну "неляканих сект"?

Цілком очевидно, що поняття "новітні релігії", "тоталітарні секти", "психокульти", "деструктивні культи" і т.ін. не можуть бути визнані одно-порядковими. На сьогодні, ні релігієзнавство, ні медицина, ні, тим більше, право не можуть похвалитися чіткістю у визначенні феноменів, що віддзеркалюють ці поняття. Саме це відставання у вивченні нового (хорошого і не дуже хорошого), що з'являється у релігійному житті України, заважає вже сьогодні дати відповідні юридичні визначення цим новим явищам. Що ж стосується реєстраційної квоти (10 чи 25 чоловік), то вона визначалася членами ВРЦ і була залишена в нинішніх межах -10 чоловік. Законопроект також не передбачає якихось особливих умов для діяльності закордонних проповідників. Ця діяльність регулюватиметься так само як і регулювалася по сьогодні.

Ви внесли зауваження Української Православної Церкви до законопроекту, чи є гарантія, що вони будуть враховані, і яким Ви бачите проходження його через парламент?

Ми б хотіли цього як і того, щоб нова редакція Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" сприяла б в цілому розвитку релігійного середовища та утвердженню у суспільстві релігійних цінностей, які вивищують у людині людське. Ми хочемо щоб Церква якомога швидше знайшла свою суспільну нішу і розкрила свій внутрішній потенціал. Щоб це сталося - усі ми, хто зацікавлений у розвитку Церкви та зміцненні її впливу на суспільство повинні разом попрацювати з тим, аби запропонований Верховній Раді України законопроект "Нової редакції Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" набув сили Закону.

Хотів би подякувати Вам за щире прагнення донести до віруючих позицію Держкомрелігій України в питаннях удосконалення Закону і ще раз наголосити на нашій відкритості до спілкування та бажанні зробити все, аби ситуація в релігійному житті України розвивалася на краще, а позиція Комітету в тих чи інших питаннях висвітлювалася правдиво і всебічно.

Записав В. Анісімов





 Протоиерей Вадим БОНДАРЕНКО. Типология отечественной философской мысли
 Кандидат богослов’я протоієрей Вадим БОНДАРЕНКО. Афон і Україна: Багатовікова духовна спільність
 Протоиерей Вадим БОНДАРЕНКО. Хорошую религию придумали индусы?
 Протоиерей Вадим БОНДАРЕНКО. Исторический очерк о Спасо-Преображенском Новгород-Северском монастыре
 Протоиерей Вадим БОНДАРЕНКО. Церковь и высшая школа
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру