ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Диякон Владислав ДЕМЧЕНКО, Вінниця.   У церкві цій молилися Пушкін у засланні і Карбишев напередодні бою

01.11.05.
Церква в ім’я святої Параскеви Сербської – прекрасний пам’ятник народного дерев’яного зодчества. В народі її називають Немійською. Стоїть вона неподалік від Могилів-Подільського залізничного вокзалу на тихій вулиці, яка носить назву Параскеївська. Ця вузенька немощена вуличка, обрамлена живописними садибами і садочками, несподівано виводить до узорчастих воріт храму.

Справа від воріт — чотириярусна квадратна дзвіниця. Перший ярус цегляний, що характерно для дзвіниць Поділля, верхній — дерев’яний, каркасної конструкції. Третій ярус у вигляді аркади — галереї. Завершує дзвіницю шатрова глава барочних контурів на восьмерику, увінчана декоративною банею з хрестом. Від воріт доріжка веде до храму казкової краси, що стоїть на рівному, порослому густою травою подвір’ї. Яскраві кольори створюють святковий образ маленької церковки.

Дерев’яну церкву в ім’я святої Параскеви збудовано у передмісті Могилів-Подільського — в с. Немія 1775 року (тепер це вже місто). На косяку широких із скошеними верхніми вуглами дверей, що вбудовані з бокової сторони притвору є традиційний напис, який свідчить: “Сей храм Господень сооружися року Божия 1775”.

На стінах церкви — олійний живопис ХХ століття. Центральна частина від притвору відділена аркою. Біло-голубі стіни, вишиті рушникі і білі одежі для столів і престолу створюють піднесений урочистий настрій. Є у храмі частки св. мощей преподобного Макарія Калязимського, мученика Олександра Єрусалимського, святителя Луки Кримського, а також хрест 1877 р. та ікона святителя Миколая, принесена у храм як подарунок від царської сім’ї.

Існує повір’я, що в с. Немія жив поміщик — пан Маєвський, в якого була дочка, німа від народження. Діти сільчан не хотіли знатися з хворою дівчинкою і часто з неї насміхалися. Бідна дитина не витримала такого до себе ставлення і втопилася у річці, що протікала через село. Відтоді річка має назву Немійка, а село — Немія (на честь німої дівчинки).
Батько, пан Маєвський, не міг змиритися зі смертю дочки і вирішив спокутувати її гріх, побудувавши в селі храм. Він прийняв православ’я і збудував біля місця її загибелі церкву в ім’я святої Параскеви. Церкву побудували з дуба і ясеня у стилі українського бароко. Щоправда, до нашого часу церква змінювала свій первинний вигляд. Наприклад, центральні двері у неї були з боку дзвіниці. Інші двері вели до вівтаря (вони збереглися до сьогодні).

Пережила церква і стихійні лиха. У 70-80-х роках ХVIII століття було дві повені, які затопили місто і с. Немія, але церква вистояла, хоч усі навколишні будинки були знищені стихією. 1806 року сталася велика пожежа. Згоріло майже усе місто, а Параскевинська церква знову вистояла, хоча притвор трохи постраждав. Пан Маєвський з допомогою селян побудував новий притвор. Тоді ж замінили вікна і покрівлю. Того ж року царський уряд викупив м. Могилів-Подільський у Стефана Потоцького за 587,2 тис. карбованців. Немія і церква залишилися у власності Маєвських. Вдячні немійчани поховали пана і його дружину на території церкви.

Старенький храм зберігає пам’ять про багатьох видатних людей. Знав він і Т. Шевченка, коли той проїжджав через місто, і художника Тропініна, який розмальовував церкву у сусідньому с. Троповій. Бував у Свято-Параскевинській церкві й угорський композитор Ференц Ліст, який гостював у с. Бронниця у замку братів Віт-Генштельмів (тепер – це будинок відпочинку “Гірський”).

Відвідував немійську церкву й О. Пушкін, коли перебував у засланні у 1820-24 рр. в Молдавії. Тоді він гостював в маєтку Горчакових у Атаках. Разом з Оленою Михайлівною Горчаковою поет неодноразово приїжджав до Могилів-Подільського і бував у храмі в ім’я святої Параскеви. Письменник Михайло Старицький брав шлюб у Немійській церкві. У 1880 р. він жив у Могилів-Подільському, потім перебрався у с. Карпівку. Не раз бувала у місцевому храмі й мати Лесі Українки Олена Пчілка (1920-24 рр.). Відвідали богослужіння невістка Олени Пчілки українська письменниця Олександра Судовщикова (Грицько Григоренко) і зять, музикознавець і фольклорист, чоловік Лесі Українки Климент Квітка.

У 1937-38 рр., коли закривали і громили храми, Свято-Параскевинську церкву не дали знищити, а ікони і церковні цінності сховали люди. 1938 року, коли будували Могилево-Ямпільський укріпрайон, відомий генерал Карбишев, який очолював будівництво, молився у храмі св. Параскеви.

Під час німецької окупації, коли бомбардували місто, церву не зачепив жоден снаряд. 1944 року, коли до міста повернулися радянські війська, у Свято-Параскевинському храмі був склад пшениці, але парафіяни домоглися, щоб храм знову відкрили для богослужінь. Люди разом взялися до роботи, що змогли відремонтували, повернули до церкви її святині, добудували притвор, полагодили дзвінницю.

Після війни парафіян було мало, часто змінювалися священики. Загалом після війни було 15 священиків, деякі не прослужили тут навіть одного року. Віднедавна настоятелем храму призначений протоієрей Віталій Лоцько, якій проводить активну духовну роботу серед парафіян, облаштовує храм, займається з дітьми і проводить недільні бесіди для парафіян. За самовіддане і щире служіння Українській Православній Церкві в день 230-ліття храму о. Віталій з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира отримав з рук митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Макарія чергову церковну нагороду. Владика звершив у храмі урочисту Божественну літургію і побажав, щоб і надалі Свято-Параскевинський храм залишався місцем, де люди отримували б духовну втіху та насолоду і навчалися шляху до Царства Небесного і вічного життя з Богом.

   1850  просмотров



 Диякон Владислав ДЕМЧЕНКО, Вінниця. Храм двох полководців
 Диякон Владислав ДЕМЧЕНКО, Вінниця. Чудотворна святиня Вінницького краю
 Диякон Владислав ДЕМЧЕНКО. Історія Іосафатової долини
 Диякон Димитрій ДЕМЧЕНКО. Торжество Православ'я на Закарпатті
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру