ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Ксенія КУЧЕРЕНКО.   Боже мій, Боже, навіщо ти мене залишив!

05.10.05.
1997 рік. ВІЛ-інфекція сприймалась як щось незрозуміле й страшне. Моя героїня пережила всі ці труднощі. Зараз вже 2005 рік. У неї є чоловік, дитинка, яка народилася неінфікованою. Вона щаслива. Так, вона залишилася ВІЛ-позитивною. Але з Божою допомогою вона живе. Відкрила свій власний реабілітаційний центр, допомагає людям, які хочуть вирватися з тенет наркотичної залежності. Вона розуміє, що є смерть, але вірить, що час ще не настав і вона може допомогти багатьом. А ми маємо допомогти їй.

„У тілі щось боліло. Окремий бокс нагадував клітку. Розуміння, що ти зачинена, викликало ще більше негативу. За що? Чому так боляче? Невже вони думають, що я в такому стані можу кудись втекти?! Ледве повертаюся з боку на бік...

Відчиняються двері, в бокс входять лікарі та багато студентів-практикантів. Не розумію, де я? Ні, це не лікарня, це схоже на зоопарк. Так, саме зоопарк. І тварина — це я. Лежу в закритій клітці, іноді заходять на мене подивитися. Добре, що хоч не тикають пальцем. Близько не підходять — бояться… Пішли... Знову тиша. Я в клітці. Рожеві стіни, біла стеля. За що? Чому я? Відчуваю себе брудною.

Непотрібен мені ніякий наркотик. Уже й думати про нього не можу. Як я скажу рідним?! Мамо, мамо... Ні, не зможу. Легше вмерти тут, у цій клітці. Боже, навіщо це все? Боже!.. Не розумію, чому саме до нього звертаюся всім своїм серцем і єством, чому саме зараз, коли я на межі? Чи, може, вже за нею? Боже, Боже... Що більше повторюю це слово, то більше сил відчуваю в собі. Рожеві стіни, біла стеля, зачинені двері — клітка. ВІЛ. СНІД. Якісь слова, незрозумілі для мене самої, як же я комусь можу про них сказати?! Це, як чума… Сором! Клітка, смерть... А якщо помру вже завтра?! Відчуваю сирий подих, подих смерті.

Рожеві стіни, біла стеля, вентиляційний люк, решітка. Ні, не решітка — це хрест. Я можу звернутися до Розп’яття. Як це робити? — Не знаю. А чи так вже це важливо, як саме звернутися?! Головне — звернутися. Хрест?! Не знаю, що робити. Так, я вживала наркотики. Так, я ніколи не думала про Тебе. Але ж Ти мене не залишиш у цій клітці!

Уже сплило так багато днів, навіть не знаю, скільки саме. Біль минає. Відчиняються двері, заходить лікар, практиканти знову заповнили мою маленьку клітку. Заходьте, дивіться... Так, я вживала наркотики, я — ВІЛ-інфікована. Дивіться на мене скільки завгодно. У мене є свій власний хрест і я відчуваю в собі сили нести його. Нарешті пішли. Рожеві стіни, біла стеля, хрест, Розп’яття... Боже мій, Боже!

Сьогодні випустили на подвір’я. Лікарня знаходиться на території монастиря. Печери? Що це? Піду хоч подивлюся. Боже, допоможи! Храм, люди, багато людей. Що ви відчуваєте, коли молитеся і ставите свічки? Я теж хочу відчувати те саме, що й ви! Я така, як і ви? — Так, я така ж, як і ви, і мене Він любить так само, як і вас. Я ж теж людина. Я — Його творіння.

Приїхала додому, рідним нічого не розповіла. Пішла до храму. Сповідь. А що казати вдома? Не зрозуміють? Осудять? Ні, піду... Боже, допоможи. «Батюшка я вживала наркотики. Я — ВІЛ-інфікована». І раптом — спокій, якийсь дивний спокій. Він мене зрозумів, не сказав, що я брудна. Господь мене простив. Стало легше. Зрозуміла, що мене сприймають такою, як я є, мене люблять...”

Присвячується моїй сестрі
Тамілі Котляревській





 Християнський погляд на профілактику негативних явищ
 Ксенія КУЧЕРЕНКО. Вечори на хуторі поблизу Диканьки
 L00045
 Ксенія КУЧЕРЕНКО. Сторінки з особистого щоденника психолога СНІД-центру
 Ксенія КУЧЕРЕНКО. “Блаженні милостиві”
 Оксана КУЧЕРЕНКО. За что так упорна болезнь моя?
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру