ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Cергій БАРШАЙ.   Святиня Червоної гори

05.08.05.
На півдорозі між Києвом і Кременчуком, серед шикарної зелені, заховалося прекрасне творіння людських рук – Свято-Покровський Красногорський жіночий монастир – улюблене місце паломництв для тисяч богомольців.

Територія, на якій розташований монастир, сьогодні входить до села Бакаївка Золотоніського району Черкаської області. А колись це був великий пустир, на якому, згідно з переказами, оселився наприкінці XVI ст. чернець-пустельник, який прийшов на нинішню Черкащину з далекої Візантії. Пагорб, де було засновано обитель, в народі називали „красною гіркою”, бо навесні ця місцевість вкривалася рожевим плющем. Через це і монастир отримав назву Красногорського.

Біля підніжжя гори, на якій стоїть монастир, протікає невеличка ріка з романтичною назвою Золотоношка. Існує багато версій щодо походження такої назви. Найвідоміша з них розповідає про скарби, що їх у далекі часи нібито заховали козаки на дні річки. Але історики переконують в іншому: ріка отримала таку назву через невеликі шматочки слюди, що знаходилися на дні і з берега дуже нагадували золото.

З моменту свого заснування і до кінця XVIІІ ст. обитель функціонувала як чоловіча, а з 1790 року її перетворили на жіночу. Першими насельницями стали інокині київської Іоанно-Богословської обителі. 1922 року у Красногорському монастирі згасла лампада чернечої молитви. Натомість у його стінах було розміщено Центр інвалідів, а більшість святинь передано до Черкаського міського музею. Близько двадцяти років монастир не діяв.Відродилося чернече життя на початку Великої Вітчизняної війни в листопаді 1941 року. Відтоді інокині обителі безперервно звершують тут свій чернечий подвиг.

Монастир зберігає пам’ять про відомого українського архітектора Івана Григоровича-Барського. Саме за його проектом у 60-х роках XVIІ ст. був зведений Спасо-Преображенський собор, що став визначною пам’яткою українського бароко. У роки Великої Вітчизняної війни Преображенський храм було наполовину зруйновано. Після війни собор не вдалося відновити відразу: радянська влада не дозволила навіть перекрити його дах. У такому жалюгідному стані він простояв аж до кінця 1980-х років, коли храм було нарешті передано Церкві. Тепер ця перлина вітчизняного храмового зодчества знову прикрашає не лише монастирську територію, але й всю околицю. Другий храм монастиря – Покровський – був побудований у ХІХ ст. Недавно всередині церкви провели реставраційні роботи, після чого ззовні скромна церква стала особливо святковою.

З історією Красногорської обителі тісно пов’язано ім’я святителя Софронія, єпископа Іркутського – відомого православного подвижника і проповідника XVIІІ ст. Саме цей монастир став першим місцем молитви і чернечих подвигів цього великого угодника Божого і православного місіонера. До речі, завдяки фінансовій допомозі єпископа Софронія в обителі було зведено і Спасо-Преображенський собор. Після праведної кончини цього Божого угодника його стали вважати небесним заступником і покровителем Красногорської обителі. Монастирське джерело, що знаходиться на березі Золотоношки, носить ім’я святителя.

Особливістю монастирських будівель є те, що всі вони, крім собору, побудовані на насипаному ґрунті. Свого часу це створювало значні перешкоди при розширенні території.

— Лише собор наш стоїть на природній землі – розповідає настоятелька монастиря ігуменя Агнія. — А всі інші споруди – на насипній. Потрібно нам було побудувати гараж – ми сто машин привезли землі. Постане потреба в іншому будинку – те ж саме. І так, скільки живемо – стільки і насипаємо.

З недавнього часу будівельних турбот у сестер додалося, адже в 2003 р. обителі повернули її колишню територію, де до революції розміщувалося монастирське училище для дітей духовенства і сиріт.

Молитвами Божої Матері та Її заступників, на цьому святому місці також відродилося чернече життя. Сьогодні тут діє монастирський скит. У першому відновленому корпусі відразу було освячено невелику домову церкву в ім’я святителя Софронія. Крім цього, недавно розпочалися роботи по зведенню величного храму в ім’я апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

Сьогодні у монастирі функціонує велике господарство: це і присадибна ділянка, і пекарня, і пасіка. Завдяки невтомним трудівницям-інокиням Красногорська обитель може щодня годувати приблизно півтори сотні насельниць та паломників. А монастирський хліб випікається за старовинною рецептурою і обов’язково в печі на дровах.Робота кипить і на присадибній ділянці. Кожен клаптик монастирської землі навесні засаджується. Смиренні інокині говорять, що не лише молитвою, але і працею спасається людина.

Кожен, хто сьогодні торкається до цієї святині, може відчути не лише велич і силу нинішнього православного чернецтва, але й глибину його духовного коріння. Саме в таких духовних оазах сучасна людина може краще пізнати і світ, і його Творця, присвячуючи себе Богу. І саме в цих духовних криницях ми можемо безперервно черпати сил та енергії для несіння свого життєвого хреста.

   1277  просмотров



 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Білогір’я
 Сергій БАРШАЙ. Форпост Православ’я на заході України
 Сергій БАРШАЙ. Святиня Брянського Придесення
 Сергій БАРШАЙ. Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу
 Сергій БАРШАЙ. Гетьманська усипальниця
 Cергій БАРШАЙ. Древня кафедра Волинських єпископів
 Сергій БАРШАЙ. Православна оаза Галичини
 Сергій БАРШАЙ. Успенський кафедральний собор Одеси
 Cергій БАРШАЙ. Православний форпост Львова
 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Приазов’я
 Сергій БАРШАЙ. Храм-пам’ятник козацької слави
 Cергій БАРШАЙ. Святиня київської Деміївки
 Сергій БАРШАЙ. Перлина православної Золотоноші
 Cергій БАРШАЙ. Волинська кузня православного духовенства
 Сергій БАРШАЙ. Православна обитель у Мгарському лісі
 Сергій БАРШАЙ. Бункерний храм – пам’ятка невинним жертвам
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Микільський храм у Радомишлі
 Сергій БАРШАЙ. Студентський храм на честь свв. Кирилла і Мефодія в Умані
 Сергій БАРШАЙ. Благовіщенський собор Харкова
 Сергій БАРШАЙ. Лядовський монастир у скелях над Дністром
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Успенський собор Канева
 Сергій БАРШАЙ. Полковий храм на честь Олександра Невського у Хотинській фортеці
 Сергій БАРШАЙ. Спасо-Преображенський собор у Прилуках
 Сергій БАРШАЙ. Острог – захисник православного люду
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Анастасіївський собор у гетьманській столиці
 Сергій Баршай
 Сергей БАРШАЙ. Православие в земле Суоми
 Сергій БАРШАЙ. Один православний відсоток
 Сергей БАРШАЙ. В духовной брани с эпидемией страсти
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру