ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Інна ШАГІНА.   Той, хто творить добро

04.08.05.
З благословення митрополита Луганського і Старобільського Іоанникія у селищі Бугаївка Перевальського району десять років тому новопризначений настоятель приходу протоієрей Олександр Гіневський розпочав відновлення храму в ім’я святого Олексія, людини Божої. За десять з лишнім років розроблений священиком план реконструкції собору майже повністю втілено в життя. Торік парафіяни відзначили сторіччя від дня освячення престолу своєї церкви.

Старожили селища добре пам’ятають, як 1921 року храм закрили, а в наступні роки розграбували й майже зруйнували. Нещодавно тут відновилися богослужіння. Територія обгороджена й облаштована, є триповерховий адміністративний корпус із приміщенням для хрещення, бібліотекою й відеотекою, церковною крамницею, готелем, кімнатою для занять хору, кабінетами настоятеля, старости, трапезною і навіть із художньою студією-майстернею.

Художник за освітою і творець за покликанням, отець Олександр зважився на новий проект: задумав він побудувати на території, що належить храму, дитячий будинок. Ідея поступово обростала деталями, які священик переносив на папір. Сподівався, що гарне починання знайде відгук у багатьох серцях, але готовий проект далі схвалення парафіяльною радою не просувався. Цілий рік пішов на зустрічі в різних кабінетах. І ось під час перебування на Луганщині дружини екс-президента України Людмили Кучми отцю Олександру вдалося передати їй пакет документів із проханням надати юридичну допомогу. За тиждень із Києва до Луганського обласного управління юстиції надійшов лист-прохання, і згодом отець Олександр став тимчасово виконуючим обов’язки директора дитячого будинку, що, як записано в уставі, збере під своїм дахом дітей різних національностей і віросповідання.

У прислів’ї говориться: «З миру по нитці, а жебракові — сорочка». Хоч і «по нитці» збираються пожертви на будівництво, а світ, як відомо, не без добрих людей: «сорочка» для дітей, які залишилися без батьківської уваги, буде схожою на розшитий каптан.
У цокольному поверсі розмістяться пральня, душові, виробничі майстерні, зимовий спортивний і тренажерний зали, резервна котельня. Вище — кухонний блок, лікарняний комплекс, їдальня. Поруч із нею — теплиця й зимовий сад. Поруч з кожною спальнею — туалет, душова, умивальник. Тут же розмістяться учнівські класи, у тому числі комп’ютерний, ігрові кімнати, бібліотека. При кожній спальні запланована кімната живої природи. З висоти другого поверху будинку буде відкриватися чудовий вид на храм і дивну за своєю красою навколишню місцевість. Поруч — ліс і луг, ріка й озеро.
Своїм ентузіазмом отець Олександр зумів захопити багатьох. Луганчани подарували дитячому будинку радіатори, жителі Красного Луча допомогли грошима, Стаханова — надали самоскиди для перевезення великогабаритних будівельних деталей, Антрацита — виручили важливою запасною частиною під час поломки крана... Керівництво цегельного заводу в Зимогор’ї, викупленого росіянами, продає свою продукцію будівельникам майбутнього дитячого будинку зі знижками. Звісно, хоча й економно витрачають тут кожну копійку, засобів для завершення будівництва у вересні, як сподівалися, не вистачає. Для закінчення будівельно-монтажних робіт необхідно 860 тисяч гривень. До речі, розрахунковий рахунок дитячого будинку в Промінвестбанку міста Алчевська такий: 26001301181032, МФО 304342, код 25055025.

Ідея створення затишного притулку для знедолених прийшла до отця Олександра невипадково. Його батько Іван Іванович у вісім з половиною років разом зі своєю трирічною сестрою потрапив до дитячого будинку в Одеській області. Дівчинку вдочерила якась родина, архів дитбудинку згорів, і Іван Іванович і досі не може знайти сестру.

— У нашому дитячому будинку брати й сестри розділятися не будуть, — розповідає отець Олександр. — Тут житимуть діти віком від 4 до 18 років. Але й ставши студентами або влаштувавшись на роботу, вони зможуть приїжджати до нас на канікули, у відпустку, у нас же унікальний мікроклімат, кращий, ніж у Єсентуках.

У тому, що рано або пізно все, про що він мріє, здійсниться, отець Олександр не сумнівається, адже справу вже розпочато. На території, відведеній парафіяльній раді, пробурена шпара для питної води глибиною майже в сто метрів, побудована й діє промислова котельня на твердому паливі з перспективою переходу в нинішньому році на газ, здатна обігріти всі будинки комплексу. Є й город, триває посадка фруктових і декоративних дерев, розбивка квіткових клумб, розширення розарію.

Усе, що може, священик робить сам. Більшість ікон храму, полотен на євангельські сюжети написані саме ним. Незабаром він візьметься за розпис стін. Дивлячись на результат його праці, дивуєшся енергії, що переповнює цю людину. А отець Олександр без тіні сумніву говорить, що це ще один доказ того, що Всевишній творить чудеса — вони виростають просто в нас на очах.





 Инна ШАГИНА. Верую
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру