ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Православна обитель у Мгарському лісі

24.05.2005
За кілька століть свого існування Спасо-Преображенський Мгарський монастир, що знаходиться поблизу Лубен на Полтавщині, завжди відігравав провідну роль у захисті святого Православ’я по всій території Лівобережної України. І сьогодні він також залишається однією з найвідоміших і найшанованіших обителей в Українській Православній Церкві.

Перші монахи оселилися на цьому місці ще на початку XVII ст. Висока гора в Мгарському лісі на правому березі річки Сули завжди заворожувала своєю природою кожного, хто потрапляв у ці благословенні місця. Це, мабуть, і спонукало власницю цих земель Раїну Вишневецьку заснувати тут, у шести кілометрах від Лубен, православний монастир. Окрім земельного наділу, благочестива княгиня виділила також і значні кошти на будівництво.

У ті неспокійні часи, коли святе Православ’я зазнавало значних утисків ззовні, православна громадськість покладала на нову обитель великі надії.

— Цей монастир будувався як форпост у боротьбі з наступаючою з заходу унією та католицизмом, — розповідає єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип, який відроджував цю обитель на початку 1990-х. — У цьому монастирі перебували майже всі київські митрополити та українські гетьмани. У різні часи його відвідали Іван Мазепа, Петро І, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Леся Українка. До речі, в середині XVII ст. у монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Богдана Хмельницького Юрій.

Найбільшої слави обителі приніс Царгородський святитель Афанасій (Петеларій), Патріарх Константинопольський. Подорожуючи з Москви додому, він у лютому 1654 року заїхав до свого улюбленого Мгарського монастиря, де святитель і раніше бував. Але цього разу тут він занедужав і в квітні цього ж року відійшов до Господа. Святителя було поховано в стінах обителі за візантійською традицією, згідно з якою Царгородських первосвятителів ховали у сидячому положенні. Після революції мощі святителя Афанасія було вилучено звідси в музей, а з середини минулого століття і до сьогодні вони почивають у Благовіщенському кафедральному соборі Харкова.

Для віруючих Полтавщини Патріарх Афанасій назавжди залишається рідним шанованим покровителем усього краю. А день пам’яті святителя є одним із найбільших свят у Мгарському монастирі. Сюди з’їжджаються тисячі прочан не тільки з України, але й з сусідніх держав, щоб вшанувати пам’ять великого угодника Божого і нашого заступника.

Революційні потрясіння сильно позначилися на цій святині. 1919 року більшовики розстріляли за стінами обителі всю братію. Згодом тіла убитих священномучеників були поховані на монастирському кладовищі біля Благовіщенського скиту, розташованого поруч із обителлю. У комуністичний період цей цвинтар також був знищений. Сьогодні на його території – засіяне поле, і лише кілька років тому на місці, де було поховано убиту братію поставили дерев’яний хрест.

А в 1920-х роках нова влада повністю ліквідувала і всю обитель. За період закриття у стінах цієї святині розміщувався патронат, де утримувались діти “ворогів народу”. Після цього тут квартирували Будинок престарілих, дисциплінарний батальйон, а після війни в монастирі розмістились льотчики.

Останнім господарем православної святині – незадовго перед її відкриттям – був піонерський табір. І лише з 1993 року до древньої обителі знову прийшли монахи, щоб повернути в осквернені стіни чернечий дух. З того часу монастир знову повернувся до свого звичного ритму.

За відносно короткий період були повернені до життя Преображенський собор, монастирська дзвіниця, братські корпуси і Благовіщенський скит. Сьогодні обитель уже має власне господарство. Воно складається з пасіки, якає дає 400 кг. меду щороку, корів і птахів. Окрім традиційної живності у монастирі сьогодні живуть і екзотичні птахи. Абсолютно спокійно по подвір’ю гуляють павичі і фазани, яких свого часу подарували обителі. А домашній орел і ворон сьогодні уважно розглядають кожного прочанина, який прямує до собору.

Домінантою архітектурного комплексу Мгарської святині є величний Спасо-Преображенський собор – визначна пам’ятка українського бароко, зведена наприкінці XVII ст. з ініціативи українського гетьмана Івана Самойловича. Цей храм став прикрасою не лише православної Полтавщини, але й усього Християнського світу. Він і сьогодні вражає паломників своїми величними формами та неповторним оздобленням. Будучи понівеченим у часи атеїстичного режиму, нині він знову відкривається для паломників у всій своїй монументальній величі. А коли в середині минулого століття тут перебувала військова частина, солдати знайшли досить оригінальний спосіб для вдосконалення своїх стрілецьких навичків. Вони стали використовувати настінні розписи собору як мішені.
На пам’ять про ті ганебні часи та як застереження для наступних поколінь, під час нинішньої реставрації було вирішено залишити зображення святої цариці Олександри зі слідами недавніх кощунств. Святий образ сьогодні із простреленим ликом є живим свідченням того, до чого може дійти людина, в серці якої не залишилося місця для Бога.

З ХІХ ст. монастир прикрасився триярусною дзвіницею. Відтоді її неповторний силует разом із собором стали візитною карткою усієї Полтавщини, а її маківку видно на багато кілометрів від обителі. Сьогодні, як і кілька століть тому, монастирська дзвіниця закликає православний народ до Божого храму.

Нинішня братія також активно проводить катехизаторську роботу. Щомісяця силами обителі видається кольоровий журнал “Мгарский колокол”, у якому вміщені статті богословського, історичного і повчального характеру. Обов’язковими тут є матеріали і для найменших прихожан.

Але найголовніше – те, що колись поругана святиня сьогодні відродилася і тут знову лунають слова тихої чернечої молитви. Тепер, як і кілька століть поспіль, усі подорожуючі дорогою між Києвом і Харковом, можуть милуватися красою Мгарського лісу та його святинею – Преображенським монастирем. І як і раніше, нинішні паломники відвідують це святе місце та просять у Господа милості і спасіння.

Сьогодні Мгарська обитель ще не оправилася остаточно після тривалого періоду занепаду. Але безперестанна чернеча молитва та небесне заступництво покровителя монастиря святителя Афанасія вселяють надію в те, що згодом ця святиня відродиться у всій своїй минулій величі. А з її відродженням духовно багатшим, безперечно, стане і наше суспільство, і держава в цілому. Адже історія Мгарської обителі – це велика сторінка з історії і всієї нашої України.





 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Білогір’я
 Сергій БАРШАЙ. Форпост Православ’я на заході України
 Сергій БАРШАЙ. Святиня Брянського Придесення
 Сергій БАРШАЙ. Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу
 Сергій БАРШАЙ. Гетьманська усипальниця
 Cергій БАРШАЙ. Древня кафедра Волинських єпископів
 Сергій БАРШАЙ. Православна оаза Галичини
 Сергій БАРШАЙ. Успенський кафедральний собор Одеси
 Cергій БАРШАЙ. Православний форпост Львова
 Cергій БАРШАЙ. Святиня Червоної гори
 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Приазов’я
 Сергій БАРШАЙ. Храм-пам’ятник козацької слави
 Cергій БАРШАЙ. Святиня київської Деміївки
 Сергій БАРШАЙ. Перлина православної Золотоноші
 Cергій БАРШАЙ. Волинська кузня православного духовенства
 Сергій БАРШАЙ. Бункерний храм – пам’ятка невинним жертвам
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Микільський храм у Радомишлі
 Сергій БАРШАЙ. Студентський храм на честь свв. Кирилла і Мефодія в Умані
 Сергій БАРШАЙ. Благовіщенський собор Харкова
 Сергій БАРШАЙ. Лядовський монастир у скелях над Дністром
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Успенський собор Канева
 Сергій БАРШАЙ. Полковий храм на честь Олександра Невського у Хотинській фортеці
 Сергій БАРШАЙ. Спасо-Преображенський собор у Прилуках
 Сергій БАРШАЙ. Острог – захисник православного люду
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Анастасіївський собор у гетьманській столиці
 Сергій Баршай
 Сергей БАРШАЙ. Православие в земле Суоми
 Сергій БАРШАЙ. Один православний відсоток
 Сергей БАРШАЙ. В духовной брани с эпидемией страсти
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру