ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Бункерний храм – пам’ятка невинним жертвам

24.05.2005
Війни, які відбувалися на наших землях у першій половині ХХ ст., окрім розрухи, також залишили після себе багато оборонних та інших стратегічно важливих споруд. Однією з таких є так званий Ворошиловський бункер, збудований у Вінниці ще в 1930-х роках. Шляхи Господні несповідимі, і два роки тому в одному з службових приміщень цього бункеру було облаштовано храм в ім’я святого апостола Петра. Тепер при ньому діє православна парафія.

А колись, у першій половині минулого століття, ніхто, мабуть, і гадки не мав про те, яка доля чекатиме на ці споруди на початку ХХІ-го. Печерний лабіринт на березі Південного Бугу у самому центрі Вінниці було видовбано для того, щоб облаштувати у ньому секретний штаб тодішнього наркома оборони Радянського Союзу Климента Ворошилова.

— Печери ці будувалися у 1937-му році і будували їх смертники, — розповідає настоятель парафії священик Олексій Волков. — Думаю, кожному зрозуміло, хто був тоді смертником — це була інтелігенція, монахи, духовенство, віруючі люди… Очевидно, їх тут же і страчували, оскільки в традиціях НКВС було розстрілювати на місці. Таким чином, тоталітарний режим позбавлявся свідків, які могли б передати якусь інформацію про цей надсекретний об’єкт.

А поруч із печерами було зведено один із найбільших у державі військових Будинків відпочинку, що пізніше був переобладнаний на військовий санаторій. Цей лікувальний заклад постав тут зовсім не випадково, а з добре продуманою стратегічною метою.

— Цей санаторій виконував тут функції прикриття, — говорить настоятель. — Якщо в когось могло виникнути запитання: а що це Климент Єфремович (Ворошилов – С.Б.) так часто робить у Вінниці? На це вже була готова ідеальна відповідь: він тут відпочиває.

Приміщення, де сьогодні розташувався храм в ім’я апостола Петра, свого часу було збудоване для караулу, який охороняв цю територію. Невеличка церква сьогодні вміщує майже сотню прихожан, і за неповні два роки, що минули з початку діяльності парафії, стала одним із улюблених місць віруючих вінничан. Але місцева громада не думає зупинятися на досягнутому. В її планах – повністю освоїти сусідні печери.
Хто бачив це місце лише ззовні, навіть не може уявити про той розмах інженерно-будівничої думки, який було реалізовано в цій споруді. Уже самі масивні двері, що відділяють підземелля від зовнішнього світу, можуть свідчити про те, яка роль відводилася цьому об’єкту при будівництві.

Під час Великої Вітчизняної війни бункер займав один із найближчих соратників Гітлера — фельдмаршал Кейтель. Можна лише здогадуватися про те, що побачили і почули ці стіни за перше десятиліття свого існування. Адже без перебільшення можна сказати, що тут вирішувалися питання планетарного масштабу.

Після війни аж до 1982 року тут розташовувався штаб 52-ї Повітряної армії. З 82-го військовики з якихось причин залишили ці печери. А два роки тому сюди прийшли віруючі, щоб перетворити це місце на дім Божий.

Усередині печер сьогодні поки що панує цілковита розруха. За двадцять останніх років звідси було винесено і вирвано все, але довгі коридори та численні кімнати мимоволі вселяють у кожного відвідувача містичний трепет. Проте всі збитки, що були нанесені бункеру, не змогли вплинути на його міць, адже печери ці були видовбані відбійними молотками у суцільному граніті. Саме в кімнатах печерного лабіринту планується розмістити всі служби, необхідні для повноцінної діяльності сучасної православної парафії, а саме: бібліотеку, недільну школу, трапезну, хрестильну і навіть… Інтернет-зал. До речі, печерний храм, який планують розмістити в одній із кімнат, згідно з церковним уставом, буде спрямований на схід. Про це також подбав настоятель. Необхідну сторону світу було визначено за допомогою компасу.

Незважаючи на те, що великі зрушення сьогодні є лише в планах, реальністю залишається уже діюча парафія, яка духовно окормляє і місцевий військовий санаторій, і місто.
Воєнні роки особливо тяжко позначилися на українському Поділлі і, зокрема, на Вінниччині. Вінниця увійшла в історію війни і тим, що саме у її передмісті була розташована ставка Гітлера – так званий Вервольф. Сьогодні це місце слугує зоною відпочинку для місцевих жителів, але бетонні брили колишнього гітлерівського бункеру та вікові дерева кожному нагадують про страшне недавнє минуле, що поглинуло мільйони життів наших співвітчизників.

А місто, що розташувалося на обох берегах Південного Бугу, зачаровує гостей своєю тишею і неповторним шармом. Тут збереглося кілька старовинних храмів, що не лише визначають архітектурне обличчя сучасної Вінниці, але й є унікальними зразками вітчизняного храмового зодчества.

Але відтепер це місто над Бугом прославиться ще й тим, що саме тут уперше в новітній історії постане храм у колишньому надсекретному військовому об’єкті, захованому в глибокому підземеллі. І молитви, що підноситимуться у цих стінах, будуть як за тих, хто віддав своє життя на полі бою, так і за тисячі безіменних каторжан, які своїм трудом створили цей унікальний кам’яний лабіринт. І, можливо, на рубежі двох тисячоліть найкращим пам’ятником жертвам минулих воєн буде зведення в подібних спорудах православних храмів, щоб за всіх, хто віддав життя за своїх ближніх, лунала тут безперервна молитва до Господа. А це для наших батьків і дідів буде найкращою шаною та нагородою.





 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Білогір’я
 Сергій БАРШАЙ. Форпост Православ’я на заході України
 Сергій БАРШАЙ. Святиня Брянського Придесення
 Сергій БАРШАЙ. Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу
 Сергій БАРШАЙ. Гетьманська усипальниця
 Cергій БАРШАЙ. Древня кафедра Волинських єпископів
 Сергій БАРШАЙ. Православна оаза Галичини
 Сергій БАРШАЙ. Успенський кафедральний собор Одеси
 Cергій БАРШАЙ. Православний форпост Львова
 Cергій БАРШАЙ. Святиня Червоної гори
 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Приазов’я
 Сергій БАРШАЙ. Храм-пам’ятник козацької слави
 Cергій БАРШАЙ. Святиня київської Деміївки
 Сергій БАРШАЙ. Перлина православної Золотоноші
 Cергій БАРШАЙ. Волинська кузня православного духовенства
 Сергій БАРШАЙ. Православна обитель у Мгарському лісі
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Микільський храм у Радомишлі
 Сергій БАРШАЙ. Студентський храм на честь свв. Кирилла і Мефодія в Умані
 Сергій БАРШАЙ. Благовіщенський собор Харкова
 Сергій БАРШАЙ. Лядовський монастир у скелях над Дністром
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Успенський собор Канева
 Сергій БАРШАЙ. Полковий храм на честь Олександра Невського у Хотинській фортеці
 Сергій БАРШАЙ. Спасо-Преображенський собор у Прилуках
 Сергій БАРШАЙ. Острог – захисник православного люду
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Анастасіївський собор у гетьманській столиці
 Сергій Баршай
 Сергей БАРШАЙ. Православие в земле Суоми
 Сергій БАРШАЙ. Один православний відсоток
 Сергей БАРШАЙ. В духовной брани с эпидемией страсти
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру