ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
    Царські врата столичного собору Святої Софії

До кращих зразків українського ювелірного мистецтва можна віднести десять фрагментів від срібних Царських врат, що зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська». Царські врата, вагою у шість пудів були виготовлені у 1747 р. видатними київськими золотарями С. Тараном, П. Волохом, І. Завадовським. Відомо, українські майстри витратили на їх позолоту 120 червінців. З XVIII ст. по 1922 р. срібні карбовані Царські врата знаходилися в іконостасі Софійського собору.

У березні 1922 р. у зв’язку з директивою радянського уряду з мобілізації валютних ресурсів для боротьби з голодом, в Україні розпочалося вилучення церковних цінностей. У відповідь на масову конфіскацію культових предметів 26 квітня 1922 р. авторитетні науковці, діячі культури України звернулися до Раднаркому України з листом, в якому засудили практику порушення пам’яткоохоронного законодавства щодо вилучення церковних цінностей.

Проте, усі церковні цінності з Софійського собору були конфісковані, частина з них була направлена до Москви у ДЕРЖСХОВ (державне сховище цінностей), а частина передана до фондів Всеукраїнського Музейного містечка, що знаходилося на території Києво-Печерської Лаври.

Тривалий час мистецтвознавці України та Росії вважали, що срібні Царські врата були втрачені, і тому в багатьох публікаціях з історії мистецтва України, художні якості цього шедевру описувалися лише за фотографіями.

Відповідно канонам християнської іконографії центральні двостулкові двері (врата) головного вівтаря прикрашалися сюжетними композиціями і вишуканим орнаментальним декором. У верхній частині Царських врат, що походили з Софійського собору, було зображено традиційну сцену «Благовіщення», нижче — символ Російської імперії — двоголовий орел зі скіпетром і державою. Обабіч стулок серед густого плетива аканта були показані у рельєфі фігури чотирьох євангелістів з їх символами — Матвія, Марка, Луки, Іоанна, що сидять з розкритими книгами. У центрі врат містилися фігурки Богоматері, праведної Єлизавети, а в нижніх кутах — образи святих і праведних Іоакима в Анни. У нижній частині врат композиція завершувалася фігурою царя Давида у східному одязі, що сидів, тримаючи в руках скіпетр і книгу. Усі постаті були виконані київськими золотарями динамічно, у високому карбованому рельєфі. Урівноваженість композиції даного твору в деякій мірі порушувалася лише численними накладними деталями, що були закріплені на центральному стовпі — голівками херувимів, медальйонами з образами святих, великою короною, увінчаною фігуркою голуба у сяйві. Щоб полегшити площини стулок від надмірного перевантаження фігуративними зображеннями, майстри зробили орнаментальне оздоблення ажурним.

Прорізний карбований орнамент із довгих віків паростків акантового листя стрімко заповнював поверхню врат, поєднуючи всі фігури в єдину композицію.

До 80-х років минулого століття лише окремі музейні фахівці столиці знали, що від Царських врат з Софійського собору до нашого часу збереглися лише окремі фрагменти, які знаходилися у фондах Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

10 січня 1984 р. десять срібних фрагментів Царських врат були передані з Лаври у фонди Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей».

Протягом 2001 – 2002 рр. реставраційна рада по рухомих пам’ятках рр. реставраційна рада по рухомих пам’ятках Національного заповідника «Софія Київська» розглядала питання про реставрацію десяти фрагментів Царських врат і проведення їх реконструкції. На засіданнях Рад була розглянута методика проведення реставрації і опрацьовано план роботи. Проте, через фінансову неспроможність заповідника, ідею відновлення Царських врат було відхилено.

Срібні Царські врата XVIII ст. являють собою рідкісну пам’ятку ювелірного мистецтва, створену видатними київськими ювелірами, жоден з творів яких не дійшов до нашого часу.

   789  просмотров



 Іконостас столичного собору Святої Софії
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру