ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Благовіщенський собор Харкова

08.04.2005.
На початку ХХ ст. у центрі Харкова було завершено будівництво величного собору на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Тоді, мабуть, ніхто не здогадувався, що незабаром православне життя міста буде зосереджено саме в цьому храмі. Сюди перенесуть архієрейську кафедру і тут будуть знаходитися найбільші святині Слобожанської землі.

Невеличкий храм на честь Благовіщення Божої Матері стояв на цьому місці вже на початку XVIII ст., але його кілька разів розбирали і відбудовували у нових формах. Коли у 1901 році було зведено нинішній Благовіщенський собор, то попередній храм, що стояв поруч, було також розібрано. Розроблення проекту нової храмової споруди було доручено харківському архітектору Михайлу Ловцову. За проектом, новий собор мав постати у популярному на той час неовізантійському стилі. Проте головною особливістю даної будівлі стала його дзвіниця, що за своєю архітектурою була ближчою до готики, з її відповідними формами. Замість традиційної для наших храмів маківки, дзвіниця Благовіщенського храму отримала інше завершення, яке більше нагадує ратуші в містах Західної Європи.

Але, завдяки таланту архітектора, його геніальне творіння, що постало в центрі Харкова на правому березі річки Лопань, змогло в собі органічно поєднати і фантастичну строкатість східної архітектури, і витончену елегантність готичного Заходу. Для свого часу Благовіщенський собор став чи не найвдалішим прикладом синтезу різних напрямів у архітектурних стилях. Його оригінальний силует вніс свій неповторний колорит у центральну забудову Харкова. Повністю будівельні роботи тривали майже 20 років, а на все будівництво собору разом із дзвіницею пішло без малого 7 мільйонів штук цегли.

Не менше було покладено робіт і по внутрішньому убранству храму. Його стіни та купол були прикрашені розписами, виконаними харківськими та московськими художниками. Основні іконографічні мотиви бралися з Володимирського собору в Києві та московського Храму Христа Спасителя. Як елемент готичного оздоблення, можна навести і вітражі на вікнах собору, де зображені святителі та преподобні, особливо шановані на Слобожанщині. Сьогодні в стінах Благовіщенського собору почивають мощі великих угодників Божих, прославлених Святою Православною Церквою.

Тут знаходяться мощі Мелетія Леонтовича, архієпископа Харківського і священомученика Олександра, які з тисячами мучеників принесли себе на вівтар і засвідчили, що дияволу і соратникам його не здолати Церкви. Із середини минулого століття в Благовіщенському соборі почивають мощі видатного церковного діяча XVI-XVII ст. святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця. Свого часу цей архіпастир відійшов до Бога в Лубенському монастирі поблизу Полтави, де і був похований. Це єдиний канонізований Константинопольський святитель, який знайшов упокоєння на наших землях. Його було поховано за традицією Візантійської Церкви – в сидячому положенні.

Страшні комуністичні часи оминули цю святиню, але в 1930-х роках Благовіщенський собор все ж таки було закрито. Хоча нова влада і обіцяла використовувати його для культурних цілей, проте через деякий час на території храму було влаштовано конюшню, а в підвальних приміщеннях собору – перебував склад нафтопродуктів. Навіть після відкриття храму в 1943 році, до 80-х років його цокольну частину займала фруктова база місцевого Облвиконкому. Після виведення бази зі стін святині, на її місці було освячено підвальний храм. Але випробування на собор випадали і в наші, відносно мирні часи.


Страшне випробування випало на долю собору влітку 1997 року. Невідомі зловмисники підпалили верхівку його дзвіниці. У результаті пожежі тоді згоріла верхня частина дзвіниці, а хрест упав на землю. Але, на щастя, сам собор не постраждав, як не постраждав і ніхто з людей. І сьогодні архітектурний комплекс Благовіщенського собору, як і сотню років тому, дивує кожного своєю свіжістю та красою.

На рубежі тисячоліть архітектурний Харків збагатився білосніжним храмом на честь Різдва Христового, зведеним у пам’ять великого двохтисячолітнього ювілею пришестя на землю Сина Божого. Окрім чудових пам’яток архітектури, Харків має й інші унікальні місця. Це в першу чергу пам’ятник Тарасу Шевченку, що вважається найкращим із пам’ятників Кобзарю в світі. І саме в Харкові знаходиться найбільша в Європі площа, що нині зветься площею Свободи. Рівно два століття тому в місті було відкрито власний університет, що сьогодні є одним із найбільших у державі.

Засноване в середині XVIII ст. на злитті річок Лопань і Харків, згодом це місто стало потужним індустріальним центром. Його бойові та мирні машини прославили цей регіон по всьому світу. В 1962 році в Харкові народився мільйонний житель, а тридцять років тому це місто стало другим в Україні, де було відкрито метрополітен. Але, незважаючи на високі досягнення цивілізації, ніколи не слід забувати, що коріння Харкова виходять із Православ’я. Саме православна віра формувала світогляд його перших поселенців і визначала подальші шляхи розвитку всього Слобожанського краю. І цю особливість Харкова заперечити дуже важко.

Після десятиліть безбожжя Харків поступово повертається до своїх релігійних витоків, свято зберігаючи пам’ять про своїх славних попередників. У минулому році у місті було відкрито один із перших в Україні церковних музеїв, в якому всі бажаючі можуть ознайомитися як із давнім минулим православного Харкова, так і з його сучасним життям.

А сучасний центр міста віднедавна знову прикрашають його три духовні домінанти, що розмістилися по обидва береги Лопані. Це в першу чергу древній Покровський монастир, заснований ще в XVII ст., і в якому свого часу працював викладачем навіть Григорій Савич Сковорода, другий – це величний Успенський собор із 90-метровою дзвіницею. З часів його побудови у XVIII ст. у ньому розміщувалася кафедра Харківських єпископів. А наймолодший серед них - це собор на честь Благовіщення Божої Матері. Протягом неспокійного ХХ ст. саме цьому храмові випало стати центром духовного життя великого промислового регіону. Для кількох поколінь харків’ян Благовіщенський собор був духовною колискою та духовним пристановищем. Перебуваючи під благодатним Покровом Пресвятої Богородиці, сучасний Харків мирно звершує свій життєвий шлях, розбудовуючи сьогодення та свято шануючи власну історію, в якій провідне місце займають унікальні харківські храми, зокрема храм на честь Благовіщення.

Сьогодні Благовіщенський собор – це не просто один із найбільших храмів Харкова. Це його візитна картка та його символ. Маючи порівняно незначний вік, цей храм, тим не менш, завдяки своїй виразній архітектурі, став відомим далеко за межами України. Тому, коли сьогодні заходить мова про православну Слобожанщину, то в кожного постане в уяві знаменитий харківський собор на честь Благовіщення Божої Матері.

   2660  просмотров



 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Білогір’я
 Сергій БАРШАЙ. Форпост Православ’я на заході України
 Сергій БАРШАЙ. Святиня Брянського Придесення
 Сергій БАРШАЙ. Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу
 Сергій БАРШАЙ. Гетьманська усипальниця
 Cергій БАРШАЙ. Древня кафедра Волинських єпископів
 Сергій БАРШАЙ. Православна оаза Галичини
 Сергій БАРШАЙ. Успенський кафедральний собор Одеси
 Cергій БАРШАЙ. Православний форпост Львова
 Cергій БАРШАЙ. Святиня Червоної гори
 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Приазов’я
 Сергій БАРШАЙ. Храм-пам’ятник козацької слави
 Cергій БАРШАЙ. Святиня київської Деміївки
 Сергій БАРШАЙ. Перлина православної Золотоноші
 Cергій БАРШАЙ. Волинська кузня православного духовенства
 Сергій БАРШАЙ. Православна обитель у Мгарському лісі
 Сергій БАРШАЙ. Бункерний храм – пам’ятка невинним жертвам
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Микільський храм у Радомишлі
 Сергій БАРШАЙ. Студентський храм на честь свв. Кирилла і Мефодія в Умані
 Сергій БАРШАЙ. Лядовський монастир у скелях над Дністром
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Успенський собор Канева
 Сергій БАРШАЙ. Полковий храм на честь Олександра Невського у Хотинській фортеці
 Сергій БАРШАЙ. Спасо-Преображенський собор у Прилуках
 Сергій БАРШАЙ. Острог – захисник православного люду
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Анастасіївський собор у гетьманській столиці
 Сергій Баршай
 Сергей БАРШАЙ. Православие в земле Суоми
 Сергій БАРШАЙ. Один православний відсоток
 Сергей БАРШАЙ. В духовной брани с эпидемией страсти
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру