ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Вікторія СИДОРОВА.   Іспит на гуманність. Що ми знаємо про ВІЛ/СНІД?

04.04.2005.
Коли на Чернігівщині з’явилася перша дитина з ознаками імунодефіциту, це, без перебільшення, було для лікарів справжнім шоком. Санітарки і медсестри навіть боялися брати її на руки без гумових рукавичок. На щастя, в три роки ВІЛ-діагноз з цієї дитини було знято, але народилися інші малюки, для яких діагноз ВІЛ-інфікованого став реальністю.

Інфіковані діти підростають, а разом з ними ростуть і проблеми суспільства, головна з яких: чи стануть вони повноправними громадянами, чи залишаться ізгоями? Малюки, котрі народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, як правило, стають сиротами, оскільки батьки, не розуміючи, що дитина може виявитися здоровою, від неї відмовляються. У Чернігівській області, як і в інших регіонах України, кількість ВІЛ-інфікованих дітей збільшується. Постає навіть питання про створення для них спеціалізованих Будинків немовляти – не для того, щоб ізолювати, а щоб створити нормальні умови для розвитку, спілкування.

Чимало проблем виникає у дорослих ВІЛ-позитивних людей. У більшості випадків вони сприймають свій діагноз як вирок: життя закінчилося... Подекуди до них ставляться, як до прокажених, хоча лікарі давно довели, що ВІЛ побутовим шляхом не передається. На жаль, у нашому суспільстві ще не сформоване толерантне ставлення до цих людей. Вони часто обділені звичайним людським теплом і турботою. Хтось навіть може дорікнути: самі винні... Вочевидь, священикам і мирянам варто знати більше про цю проблему.

Епідемія поширюється
Актуальність проблеми засвідчують такі цифри: з 1987 року в Чернігові було виявлено 767 ВІЛ-інфікованих. На диспансерному обліку перебувають лише 530 з них (тобто понад 230 людей можуть і не знати про те, що вони інфіковані). Серед них 33 – діти віком до півтора років (їх статус ще не підтверджено) ще 6 дітей – віком до 14 років. Понад десять дітей, на щастя, зняті з обліку, тому що статус інфікованих у них не підтверджений. Якщо говорити про шляхи передачі інфекції, то 82% людей – споживачі ін’єкційних наркотиків (вірус, як відомо, передається через кров), майже 13% інфіковані від матері. Вражає, що понад 60% інфікованих – це молоді люди віком від 19 до30 років.

Проте за оцінками фахівців, реальна кількість ВІЛ-інфікованих перевищує кількість офіційно зареєстрованих разів у десять, тобто в Чернігові живуть близько 8-10 тисяч носіїв ВІЛ-інфекції. Щодо інших міст і райцентрів, то у Прилуках офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих понад140 чоловік, у Ніжині - 18, Щорському районі – 20, Городнянському – 18, Новгород-Сіверському – 16, в решті – менш ніж 15. У Куликівському, Семенівському та Срібнянському районах інфікованих поки що не виявлено.

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту
Синдром – тому що у хворих виникає багато різноманітних симптомів. Набутий – тому що це стан, який виникає внаслідок зараження, а не передається генетично. Імунний – тому що вражає імунну (захисну) систему організму. Дефіцит – тому що імунна система перестає працювати належним чином, наступає її “недостатність”. ВІЛ – ретровірус, який викликає СНІД. Вперше був виявлений науковцями у 1983 році. Особливістю ретровірусів є те, що вони виробляють генний матеріал у клітинах людини. Це означає, що інфіковані клітини залишаються такими до кінця існування. Відповідно до визначення ВОЗ, СНІД – це вірусна хвороба, яка перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Інфіковані люди легко заражаються різними хворобами, які часто загрожують їх життю.

Що відбувається в організмі при наявності ВІЛ-інфекції?
Вірус вражає білі кров’яні тільця – так звані CD-4-клітини. Вони виконують важливу функцію управління іншими клітинами імунної системи, які захищають організм. Поступово їх кількість зменшується. Чим менше в організмі цих клітин, тим більше ВІЛ-інфіковані беззахисні перед хворобами. Вірус розмножується і тоді, коли людина відчуває себе здоровою. Поки імунна система функціонує нормально, вірус не може розповсюджуватися швидко. Як правило, ВІЛ виявляється тестом на антитіла. Період між зараженням і розвитком антитіл може бути різним: від 45 діб до шести місяців, а у декого навіть більше. Існують також лабораторні тести. які шукають сам вірус чи його частини.

Вірус не передається під час обіймів і чихання
Зараження через кров, як правило, відбувається при використанні кількома особами інструментів для ін’єкцій серед споживачів наркотиків. Раніше, до введення обов’язкового тестування донорської крові, це відбувалося через переливання крові або через продукти з інфікованої крові. Можливе зараження працівників сфери охорони здоров’я через їх травмування, приміром, в результаті уколу інфікованою голкою.

Дуже небезпечними є незахищені статеві взаємини (без презервативу), адже вірус міститься у спермі, у жіночих виділеннях, в менструальній крові. Можливо виділити вірус з інших біологічних рідин, наприклад, із слини, проте його концентрація настільки низька, що не може викликати інфікування.

Від матері до дитини ВІЛ може передаватися і під час вагітності, і під час грудного вигодовування. Ризик передачі вірусу перинатальним шляхом становить близько 25-30%.
Вірус не передається при догляді за ВІЛ-інфікованими, потисканні руки, обіймах, при користуванні туалетами, ванними, саунами, використанні спільної посуди і столових приборів.

Чи можливе повне одужання?
На жаль, СНІД – поки що хвороба невиліковна. Проте її лікують, продовжуючи життєдіяльність людини. На вірус можна впливати за допомогою антиретровірусних препаратів, які здатні настільки загальмувати розвиток ВІЛ-інфекції, щоб СНІД не розвинувся взагалі. На жаль, ці препарати дуже дорогі й доступні небагатьом. Препарати, які отримала Україна за угодою з Глобальним фондом боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, отримують на сьогодні всього 2 тисячі людей, до кінця року їх кількість виросте вдвічі. Антиретровірусна терапія не може видалити вірус з організму і поки що невідомо, як довго вона може подавляти розвиток інфекції. Напевно, людям, які живуть з ВІЛ, треба використовувати терапію все життя. Набагато дешевше запобігти захворюванню, ніж його лікувати, вважають фахівці.

Беззаперечне досягнення медицини – майже втричі зменшилась кількість випадків передачі інфекції від матері до новонародженої дитини. І хоча темпи розповсюдження інфекції в Україні перевищують показники всіх європейських країн, широке впровадження профілактичних заходів дало результат. Все більше людей усвідомлено звертаються за допомогою до медичних установ, зменшилися темпи розповсюдження інфекції серед певних груп ризику. А найголовніше, що порівняно з 1990 роком змінилася громадська думка до проблеми СНІДу. У суспільстві визріло розуміння того, що ця хвороба не є наслідком способу життя лише розпусників, наркоманів чи гомосексуалістів. Життя довело: ніхто не застрахований. Серед ВІЛ-інфікованих чимало людей з нормальних благополучних родин. Всі вони мають право на наше співчуття й розуміння...

Поділитися думками щодо означеного кола проблем ми попросили настоятеля чернігівського храму на честь Архістратига Михаїла, кандидата богослов’я протоієрея Іоанна Ярему:
— Тема ВІЛ/СНІДу у всіх на слуху, однак у церковному середовищі про неї, на жаль, знають і говорять мало. Переконаний, що не можна ставитися до ВІЛ-інфікованих як до людей, котрі отримали покарання за якісь гріхи. Так, якщо розібратися, всі хвороби – духовні і тілесні - є наслідками порушення тих чи інших заповідей Божих. Саме тому всі ми маємо бути покарані, адже немає людини без гріха, безгрішний лише Господь наш Ісус Христос. Справа в іншому – віра дає людині надію на прощення і на спасіння. Саме тому ми не повинні відвертатися від цих людей і залишати їх сам на сам з тягарем проблем.





 «Сердце замирает в ожидании встречи со святыней»
 Вікторія СИДОРОВА. До Батурина — за покликом душі
 Вікторія СИДОРОВА. У ризу спасіння облачилися
 Вікторія СИДОРОВА. 30 років у духовному сані
 Вікторія СИДОРОВА. Цікавинки “Різдвяних зустрічей” у Чернігові
 Вікторія СИДОРОВА. Будні та свята духовного училища
 Виктория СИДОРОВА. Православное общество в Чернигове
 Вікторія СИДОРОВА. Пустіть людей приходити до храму!
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру