ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   Острог – захисник православного люду

Богоявленський собор у Острозі було збудовано в середині 15 ст. трудами славнозвісного роду князів Острозьких. У подальшій історії міста він з того часу став відігравати вирішальну роль. Як свідчать історичні джерела, ідея побудови православного собору в самому серці столиці Острозьких князів належить князю Василію Красному. Величний і монументальний, храм Богоявлення Господнього був покликаний стати не тільки духовною опорою православної Волині, але й частиною міського укріплення. Північний бік храму став, водночас, і фрагментом фортечного муру зі своїми бійницями та амбразурами для гармат. Звівши прекрасну храмову споруду на Замковій горі, поруч із княжою резиденцією, Василій Красний цим показав, що в часи, коли православна віра переживає нелегкий період, рід князів Острозьких буде виступати гарантом та захисником прав місцевого православного люду.

Про роль, яку відводили Богоявленському собору жителі Острога, можна судити хоча б із того, що згодом саме силует цього храму став офіційним гербом міста. А з початку 17 ст. собор з’явився також і на печатках Острозьких князів. Проте, згодом спокійні часи для Православ’я на Волинських землях припинилися. Онука князя Костянтина Острозького княгиня Анна, вийшовши заміж за польського гетьмана Ходкевича, прийняла латинську віру з ім’ям Алоїза і стала активно насаджувати католицтво на своїх землях. Саме при ній гордість і слава православної Волині – Богоявленський собор – на кілька століть припинив своє існування.

А розпочалося все, як свідчить історія, на свято Великодня у 1636 році. Виїжджаючи зі свого замку до костелу на святкове богослужіння, Алоїза не могла вільно проїхати через великий натовп віруючих, які прийшли до собору на великодню Всеношну. Тоді княгиня наказала кучеру направляти карету просто на кошики з пасками і крашанками. «Люди стали паску святити, а вона скомандувала кучеру поганять коні. Ну, той куди мав діватися – поїхав по пасках. Люди кричали, тікали, паски хапали. А комусь і паску поїхали. Факт той, що хлопці побачили, що вона таке робить неподобство, хуліганство просто, виймали крашанки і кидали їй прямо мези очі. І хтось із хлопців попав у око і вибив їй око на Паску, крашенкою. Вона пожалілася у Варшаву, в Сейм, приїхали сюда з Варшави, робили, як кажуть, тут дознаніє і так дальше, хлопців тих приговорили до страти. Ну але ж батьки і всі стали вже, як кажуть, крепко просити, на коліна падати. Вона вроді простила їм, от, але ж сама осталась без ока, і всіх тоді: і духовенство і все з Острога і з його околиць, все духовенство вигнали тоді католики. І багато років собор стояв без служби».

Як результат, собор два з половиною століття простояв пусткою. З роками будівля занепадала, а після того, як згоріла стріха храму, він поступово став перетворюватися на жалюгідні руїни, що височіли над містом і нагадували його жителям про славну епоху Острозьких князів. Лише наприкінці 19 століття, напередодні святкування 900-ліття хрещення Русі та 900-ліття Православ’я на Волині, було вирішено відновити цю стародавню святиню. Стіни напівзруйнованого собору були у такому критичному стані, що реставратори вирішили залишити з них лише найтовщу північну, що слугувала свого часу за кріпосну. Наприкінці ХІХ ст. храм пережив своє друге воскресіння – його було освячено в жовтні 1891 р.

На початку ХХ ст. цей архітектурний комплекс збагатила надбрамна дзвіниця, яку було зведено на місці колишніх воріт, де раніше знаходився підйомний міст.
Усередині відновлений храм було прикрашено настінними розписами та встановлено розкішний іконостас, який було вирізано з дуба. Подібні за витонченістю іконостаси можна сьогодні побачити також у київських Покровському на Приорці та Свято-Макаріївському храмах.

Крім головного Богоявленського престолу, відтепер у соборі з’явився і північний боковий вівтар – на честь преподобного князя Феодора Острозького, який був батьком будівничого собору князя Василія. На старості благочестивий князь разом із своєю дружиною Агафією прийняв чернецтво і доживав свого віку в Києво-Печерській Лаврі, де і був похований у Дальніх печерах. Після відродження, собору з Лаври передали ікону преподобного в повний зріст, написану на віку його гробу, з вкладеною туди часткою мощей святого. Відтоді рака з мощами преподобного князя Феодора стала однією з найбільших святинь православного Острога.

Але в середині ХХ століття на віруючих острожан чекало нове випробування: собор знову було закрито і перетворено на музей атеїзму. Щойно відновлену, святиню знову чекало запустіння. Востаннє святиню було відроджено в січні 1990-го. З того часу богослужіння тут звершуються регулярно, і собор у недільні і святкові дні завжди переповнений віруючими. З відродженням на початку 90-х Рівненсько-Острозької єпархії, Богоявленський собор став, як і колись, знову кафедральним. Але щоб повернути храму достойний вигляд, його прихожанам потрібно було добре попрацювати, адже попередні господарі, крім усього іншого, постаралися сховати розписи храму під пластом вапна. Віруючі острожани з великою радістю та ентузіазмом взялися за благородну, хоча і нелегку справу відновлення святині.

Сучасний Острог, крім Богоявленського храму, зберіг багато пам’яток власної багатої історії. Сьогодні поруч із собором красується величний замок – родове гніздо князів Острозьких. За кілька кілометрів на захід видніється знаменита пам’ятка оборонної архітектури 17 ст. – Межиріцький монастир. Крім Круглої вежі, що являє єдиний ансамбль разом із собором та замком, у місті збереглося ще кілька оборонних споруд. Це так звані Татарська та Луцька вежі. В останній сьогодні розмістився Музей книги.

Книгодрукування має для Острога символічне значення, адже саме тут діяла колись славна Острозька друкарня, де першодрукар диякон Іван Федоров випустив у світ унікальну Острозьку Біблію та Буквар. Також здавна це місто славилося своїми науковцями і студентством, які навчались і працювали в Острозькій академії. Сьогодні цей відроджений навчальний заклад, крім навчально-наукової роботи, активно займається вивченням багатої спадщини як свого регіону, так і самої Академії.

Розділений річкою Вілія на Старе і Нове місто, сьогоднішній Острог має в кожній частині свій храм. У Новому місті це – Воскресенська церква, де за радянських атеїстичних часів, коли собор було закрито, відбувалися богослужіння. Але минули роки, і в старовинному храмі на Замковій горі, після багатовікової розрухи та атеїстичних кощунств, знову звучать слова спільної молитви до Господа та Його святих угодників. Адже саме для цього його було збудовано нашими предками п’ять з половиною віків тому. Сьогодні Богоявленський собор, як і раніше, є архітектурною, духовною та історичною домінантою Острозького краю. Переживши різні незгоди, він продовжує свідчити про невмирущість святого Православ’я на західних землях нашої Батьківщини.

   1315  просмотров



 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Білогір’я
 Сергій БАРШАЙ. Форпост Православ’я на заході України
 Сергій БАРШАЙ. Святиня Брянського Придесення
 Сергій БАРШАЙ. Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу
 Сергій БАРШАЙ. Гетьманська усипальниця
 Cергій БАРШАЙ. Древня кафедра Волинських єпископів
 Сергій БАРШАЙ. Православна оаза Галичини
 Сергій БАРШАЙ. Успенський кафедральний собор Одеси
 Cергій БАРШАЙ. Православний форпост Львова
 Cергій БАРШАЙ. Святиня Червоної гори
 Сергій БАРШАЙ. Святиня православного Приазов’я
 Сергій БАРШАЙ. Храм-пам’ятник козацької слави
 Cергій БАРШАЙ. Святиня київської Деміївки
 Сергій БАРШАЙ. Перлина православної Золотоноші
 Cергій БАРШАЙ. Волинська кузня православного духовенства
 Сергій БАРШАЙ. Православна обитель у Мгарському лісі
 Сергій БАРШАЙ. Бункерний храм – пам’ятка невинним жертвам
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Микільський храм у Радомишлі
 Сергій БАРШАЙ. Студентський храм на честь свв. Кирилла і Мефодія в Умані
 Сергій БАРШАЙ. Благовіщенський собор Харкова
 Сергій БАРШАЙ. Лядовський монастир у скелях над Дністром
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Успенський собор Канева
 Сергій БАРШАЙ. Полковий храм на честь Олександра Невського у Хотинській фортеці
 Сергій БАРШАЙ. Спасо-Преображенський собор у Прилуках
 Сергій БАРШАЙ. Свято-Анастасіївський собор у гетьманській столиці
 Сергій Баршай
 Сергей БАРШАЙ. Православие в земле Суоми
 Сергій БАРШАЙ. Один православний відсоток
 Сергей БАРШАЙ. В духовной брани с эпидемией страсти
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру