ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
    По Святих місцях Чернігова

Чернігів є найближчим до Києва місцем, де на відносно малому просторі збереглося чимало давніх святинь нашої землі. Саме сюди після Києва прямують прочани, які сприймають Чернігів разом з Києвом та Почаївом трьома головними святинями України.

Маючи 1300 років історії, Чернігів згадується у давьноруських літописах з 907 року як друге за значенням після Києва місто. Історичне ядро Чернігова дуже схоже на найдавнішу частину Києва, але має менші пропорції і, — головне, — на відміну від столиці, не змішаний із забудовами останніх століть.

Чернігівські храми й монастирі височать серед парків з лісами на пагорбах правого берега Десни. Всі відстані між головними святинями у Чернігові можна пройти за півгодини.

Старовинні церкви й обителі утворюють два ланцюги, які з’єднуються на території Валу, тобто Чернігівського Дитинця, що слугував міською фортецею з давньоруських часів до кінця XVIII століття.

В центрі Валу — Преображенський собор, відомий як Спас Чернігівський, ровесник храму Святої Софії в Києві. Таких соборів до нас дійшло лише три. Третій - це Новгородська Софія.

У XVIII столітті внутрішній вигляд Чернігівського Спасу змінили, та й ззовні добудували дві вежі зі шпилями. Але це лише додало монументальної краси цій видатній пам’ятці архітектури.

Поруч зі Спаським собором стоїть давньоруський храм на честь перших святих нашої землі - страстотерпців Бориса і Гліба. Нажаль, в цьому храмі богослужіння ще не відновилися.

Протягом 200 років в склепі під Борисоглібськом церквою лежали нетлінні мощі святителя Феодосія Чернігівського. На могилі подвижника Господь явив чимало чудес. Тут зцілялися навіть католики та протестанти. У 1896 році мощі було перенесено до Спаського собору, а нині вони почивають у кафедральному Троїцькому соборі.

За Борисоглібським собором стоїть відомій Чернігівський Колегіум – учбовий заклад, відкритий у 1700 році святителем Іоаном Тобольським. Останній поверх дзвіниці над цим будинком займала церква святого Іоана Богослова, а другий поверх у східній частині корпусу — храм Всіх святих. І в цих храмах поки що не запалилася лампада молитви.

Найближча до Валу святиня — церква святої великомучениці Єкатерини, освячена 1715 року на спомин про козаків Чернігівського полку, що загинули під час походу армії Петра Першого на Азовську фортецю. І цей храм поки що закритий для віруючих.

За кілька кварталів на північ від Валу, в глибині пізнішої забудови міста, знаходиться давньоруська церква святої Параскеви П’ятниці, яка була перебудована у 18 столітті, потім повністю зруйнована вибухом бомби у 1941 році, і нарешті відновлена у початковому вигляді за радянських часів.

Другий ланцюг святинь веде нас на південь від Валу й складається з двох монастирів: Єлецького та Троїцько-Іллінського, про які ми розповімо наступної суботи.


Прикрасою сучасного Чернігова є перлина храмової архітектури нашої церкви древній Свято-Успенський Єлецький жіночий монастир.

Свою назву він отримав від події, яка лягла в основу його заснування.
У 1060 році на межі стародавнього міста на ялині з’явилася ікона Пресвятої Богородиці, тому і назвали монастир, який постав тут невдовзі Єлецьким.

Сьогодні ікона займає своє гідне місце в храмі, де і належить перебувати святині. Хоча, ще зовсім нещодавно вона, як експонат перебувала в музеї. Чимало зусиль було прикладено православними чернігівчанами щоб святиня повернулася до місця свого явлення.

Головним храмом монастиря є древній кам’яний Успенський собор, де й досі вціліла старовинна хрещальня з фрескою Божої Матері. І ця святиня ще зовсім недавно пізнала всю повноту мерзості запустіння. В храмі за атеїстичних часів був склад міндобрив, а невиліковні рани на його стінах залишилися чи не назавжди німим свідком безумства богоборців.

У XVII столітті архімандрит Іоанникій Галятовський — видатний богослов свого часу — склав нарис з історії монастиря, відремонтував собор, надавши йому риси бароко, та збудував кам’яні огорожу, дзвіницю і келії.

Пізніше обителлю керували майбутні святителі Феодосій Чернігівський, Іоан Тобольський та Димитрій Ростовський, про яких нагадує зведений 1688 року дерев’яний будиночок настоятелів. Поряд з ним — кам’яні келії XVI століття, найдавніші на Лівобережній Україні.

В XIX столітті зведено теплу церкву святих апостолів Петра і Павла.
Чернече життя в обителі відродилося наприкінці ХХ століття. Сьогодні цим монастирем Української Православної Церкви, що постав фактично з руїн, пишається вся Чернігівщина. Ремонтні роботи ведуться і до сьогодні. Під духовним керівництвом настоятельки монастиря ігуменії Амвросії черничий послух в обителі несуть більше 50 інокинь, що присвятили своє життя Богові.

Є в Чернігові ще один стародавній монастир – Троїцько-Іллінський, де перші печери викопав засновник православного чернецтва на Русі преподобний Антоній Києво-Печерський.

Історія цього монастиря пов’язана із засновником чернецтва на Русі - преподобним Антонієм Печерським, який, перебуваючи у Чернігові на запрошення князя Святослава, у 1069 році вирив тут собі печеру, де довкола преподобного почали збиратися учні і послідовники.

Подібно до Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінська обитель розташована на пагорбі за межею давньоруського міста та складається з двох частин: нижньої Іллінської та верхньої Троїцької, з яких перша більш давня і починалася з печер.

Згодом над печерами було зведено кам’яну церкву на честь пророка Божого Іллі, яка на сьогодні є єдиним вцілілим безстовповим храмом Русі домонгольського часу.

В ті часи мережа підземного чернечого міста була дуже розвинута. Печери були житловими, поховальними і господарськими. Деякі з них були ізольовані одна від одної, деякі — з’єднані між собою. Існує припущення, що сусідні Іллінський й Єлецький монастирі складали в давні час одне ціле і були з’єднані між собою печерними ходами. Але поступово більшість печер занепала.

У XVIII столітті частину підземних споруд, що вціліла при храмі святого Іллі, прикрасили трьома печерними храмами.

Хоча оновлення підземель відбувалося за взірцем благоустрою лаврських печер у Києві, підземні храми Іллінських печер є унікальними: два з них, досить великі за площею, мають чудове барокове архітектурне оздоблення в інтер’єрі, особливу акустику та по три основних приміщення — притвор, власне храм та вівтар.

Першою зустрічає відвідувачів підземель церква святого Антонія Печерського.

За нею – храм на честь преподобного Феодосія Тотемського. Притвор та центральна частина храму мають заввишки понад 8 метрів, бо прорізають два різних печерних поверхи. З другого поверху печер під саме склепіння притвору виходить вікно кліросу, де у дитинстві, між іншим, співав Павло Тичина.

Поряд із кліросом – усипальниця ченців, які, за переказом, загинули від татар.
Ще далі знаходиться кімітірій – місце, де, за традицією монастирів Афону, лежали перепоховані кістки спочилої братії. Цю древню косницю було знайдено археологами у 1987 році. Вона вражає своїми розмірами та оздобленням: так, наприклад, її підлогу прикрашено поливними плитками, як у наземних храмах Київської Русі. Зі сходу на захід приміщення перерізає обкладений цеглою печерний хід, викопаний тоді, коли про завалений кімітірій вже не пам’ятали. Тому сьогодні його можна оглянути лише з містка.

Третій печерний храм освячений на честь преподобого Миколи Святоші. Син князя Чернігівського Давида, він перший з князів Русі прийняв чернецтво і став подвижником Києво-Печерської лаври, де його святі мощі перебувають і зараз. А киянам про святого нагадує назва району міста – Святошин.

Благоустрій Іллінських печер був частиною перетворень в житті обителі, які почалися наприкінці XVII століття. Перед тим, навесні 1662 року в храмі святого Іллі заплакав образ Божої Матері, написаний ченцем Генадієм. А восени він врятував братію від загибелі під час нападу кримчаків.

Після цього на пагорбі над старим монастирським подвір’ям почали будувати нове, з Введенською трапезною церквою та величним Троїцьким собором. Через сто років навколо нової садиби звели кам’яну огорожу та дзвіницю над Святими воротами.
В XIX столітті у крипті під Троїцьким храмом поховано архієпископа Філарета Гумілевського — подвижника благочестя, відомого історика Церкви та агіографа. А зовні, біля стіни собору, поклали тіло українського байкаря Леоніда Глібова, який прийняв перед смертю чернецький постриг.

Після революції монастир було ліквідовано богоборчою владою. Але під час Великої Вітчизняної війни обитель відродив її постриженик преподобний Лаврентій Чернігівський, який зібрав тут велику громаду черниць.

Мощі цього святого, канонізованого нашою Церквою у 90-х роках минулого століття, перебувають у Троїцькому соборі. Після тривалої атеїстичної наруги повернулися до собору і мощі святителя Феодосія Чернігівського, які також відкриті для благочестивого поклоніння богомольцям.

Сьогодні Троїцький храм — кафедральний собор Чернігова. Поруч з ним розташувалося єпархіальне управління та Чернігівське Духовне Училище. У Іллінських печерах сьогодні розташувався музей-заповідник, тому вони поки що не повернуті Православній Церкві.

   1131  просмотров



 Митрополит Чернігівський і Ніжинський АНТОНІЙ. «Ми молимося, щоб в лоно нашої рідної УПЦ повернулися з розколу обмануті вівці»
 ЧЕРНІГІВСЬКА єпархія - преса
 ЧЕРНІГІВСЬКА єпархія
 ЧЕРНІГІВСЬКА єпархія - монастирі
 АМВРОСІЙ Єпископ Чернігівський і Ніжинський
 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру