ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Ольга ПРОРОК.   Благословення святого Дніпра

25 вересня 2004 р. У Києві відбулося паломництво по Дніпру, організоване Православно-Педагогічним товариством на чолі з настоятелем Свято-Макаріївського храму прот. Анатолієм.
А починалося все так...

Небо затягнуло блідо-сірими хмарами. Вони тулилися одна біля одної, утворюючи казковий купол, що тягнувся аж до крайнеба - погода не з найкращих. Проте в Господа кожен день Добрий, особливо якщо на нього покладена місія стати пам’ятною датою у душах і серцях віруючих, що спромоглися помандрувати святим нашим Славутою-Дніпром.

Спочатку у Свято-Микільському храмі на воді, що біля Поштової площі, о.Анатолій, о.Богдан і о.Миколай відслужили молебень. Не зважаючи на багатолюдність, тисняву (бажаючих вклонитися київським святиням знайшлося чимало) і накрапаючий дощ, щира молитва заповнила простір мініатюрної церкви. У своїй проповіді о.Анатолій висловив надію на те, що православні педагоги вивчать покоління щиро віруючих і благородних людей, які охоронятимуть Святе Наше Православ’я від ворожих нападів.
А після молебню усі присутні вирушили у благодатну путь. На причалі №10 вже чекав білосніжний катер з не менш білосніжною назвою - “Альпи”. Не вперше цьому пароплавові доводиться перевозити віруючих, допомагаючи в нелегкій справі творіння Добра на землі. Вже рік минув відтоді, коли це невеличке судно дарувало дітям-інвалідам пізнавальну прогулянку, організовану недільною школою храму Пресвятої Богородиці Покрови, що на Оболоні. Тепер східцями трапу на борт підіймалися майбутні вихователі душ людських – слухачі та випускники Православних Богословсько-педагогічних курсів, які твердо впевнені у завданні сіяти в душах дитячих зерно Божої істини, доброти та ласки.

Звідки ж з’явилася ідея розпочати новий рік навчання таким незвичним паломництвом? Відповідає о.Богдан (Огульчанський): “Я дуже люблю Дніпро, адже народився в Києві. Ця річка моя улюблена і є для мене великою святинею”. Мету поїздки о.Богдан визначає так: “Пережити зустріч із Дніпром як зі святим місцем, адже на його берегах стільки храмів, стільки благородства. Ми поїхали, щоб друзі змогли пережити усю радість разом”. І дійсно, багато хто з учасників подорожі найбільш очікував від поїздки справжнього православного спілкування, поєднуючи його зі спілкуванням молитовним. Наталія (Макаріївський храм на Татарці): “Я очікую від паломництва нових вражень, нового православного спілкування, якого не завжди вистачає”.

Катер був переповнений: замість 220-ти можливих пасажирів на борт зійшло 280, проте місця вистачило всім.

І ось нарешті катер відійшов від пристані.

Маршрут був визначений заздалегідь – спочатку проплисти річкою вгору, потім розвернутися і за течією помандрувати до мосту ім. Патона. Ми немов повторювали шляхи відважних сміливців, що століття тому вирушали у небезпечне плавання, підкорюючи, з надією на Бога, водну стихію. Перед нашими очима проминали золоті бані київських храмів та монастирів: Іллінська церква та храм Миколи Притиска; оболонська церква Пресвятої Богородиці Покрови, величні куполи Свято-Успенської Києво-Печерської лаври та зіркові маківки Видубицького монастиря.

На катері перш за все прочитали разом “Царю небесний...”, після чого мали змогу слухати прекрасні пісноспіви хору та поринати в минуле, завдяки надзвичайно цікавій розповіді викладача краєзнавства Владислава Дятлова. Перед нами в образній довершеності поставали Андрій Первозванний, що пророкував славетну долю київській землі, Великий князь Володимир, що приєднав Русь до Церкви Христової, праведний пророк Ілля, який життя поклав на вівтар Божого служіння, оберігаючи віру в боротьбі з язичниками. В уяві, немов блискавки, лунали гучні голоси скіфів, сарматів, що проживали на землях наших ще задовго до того, як їх освятила благодать Божа. Малеча не занурювалася в історичні деталі буття пракиян, а просто насолоджувалася вельми цікавим плаванням. Дітей було чимало: хто з батьками, хто з вчителями. Розповідає Аля – учениця недільної школи, що на Позняках: “Мені дуже, дуже сподобалася подорож. Шкода, що така коротка...”

Молодь була також зацікавлена: дехто зустрічав старих друзів, а хто й заводив нових, рідко буваючи в православному оточенні. Студент 5-го курсу НАУ Сергій не кожної неділі буває в храмі Господньому, але поїздка йому дуже сподобалась, і звичне молодіжне “класно!” не раз лунало з його вуст.

Спудей другого курсу, майбутній православний педагог Ілля: ”Люди в бесідах зближуються. Ті, хто не знали одне одного, починають спілкуватися, розширюється кругозір”. Потім він посміхнувся і додав: “...а дехто виконує послушання, як я”.
Розповідає Світлана, студентка 5-го курсу КНУКМА: ”Я вперше пливу у такому православному оточенні. Тут є свої цікаві моменти, а саме – сенс нашого перебування тут...”. У цю ж секунду до нас приєдналася ще одна співрозмовниця – Валентина: “Смисл не лише в перебуванні на пароплаві, а й у тому, що Господь Бог створив людину із землі і вдихнув у неї дух, і ми повинні віднайти його [дух] “.

Власне духовне удосконалення – ось той вогник, що своїм запалом привів віруючих людей з різних храмів нашого міста до річкового вокзалу. Всі вони впевнені, що відчути благодать стародавнього Борисфена, вклонитися величним святиням, привітати лаврську дзвінницю – то неповторна радість для справжнього християнина, це один з найщасливіших моментів у житті, коли Господь дає усім серцем відчути: ти не один, з тобою Бог, твої брати і сестри.

Дехто з пасажирів мав ще й науковий підхід до події. Молодий вчитель СШ №107 Людмила Віталіївна зазначає: “Всі знання підкріплюються не тільки за допомогою слуху, а й зору, тобто різних видів сенсорного сприймання. Завдяки цьому сприйняття світу більш повне”. Православні ж курсисти, що склали основну частину прочан, у цей день почали (або продовжили) своє навчання, щоб стати гідними звання православного педагога.

Все просто чудово, та ось... погода почала підводити – пішов дощ. Хоча... зачекайте... це ж Господь зробив нам святковий подарунок – сипнув пригоршню осіннього дощу. Можливо, комусь подібна витівка хмар здалася б гірким розчаруванням, але тільки не православним. Адже що може бути кращим за молитву серед могутньої ріки та ще й під дощем, який символізує Господнє благословення (як сказав о.Богдан ще у Микільському храмі:” Зараз дощик нас посвятить”).

Наостанок хочеться додати: незважаючи на багатолюдність та дрібні непорозуміння, паломництво все-таки пройшло прекрасно. Тут хочеться навести невеличкий епізод, свідком якого пощастило стати багатьом пасажирам. У рубці за допомогою мікрофону православні співці підносили хвалу Господеві. За допомогою радіозв’язку пісноспіви поширювалися катером. Раптово двері відчинилися і звідти вибігла дівчинка років зо п’ять із зачудованим, щасливим-прещасливим поглядом: “Там співають!!!” – зі щирою дитячою невимушеністю майже викрикнула малесенька християночка. На мамине запитання: “тобі сподобалось?” блакитні дитячі очі звелися вгору і, випромінюючи радість і сонячне сяйво, дівчинка відповіла: “Так!” У цьому буденному слові втілилося стільки вдячності та захоплення, що душа кожного присутнього, мабуть, наповнилася благодатним світовідчуттям. Захотілося жити довго-довго, прославляючи Господа. Тож станьмо, як діти, і наблизимо Царство Боже!


 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру