ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори



карта сайта
 Сергій БАРШАЙ.   ЗМІ на Великдень. Православне життя очима світських ЗМІ: 5 – 11 квітня

Витоки і дата святкування Пасхи. – Практичні поради до свята. – Секрети писанок. – Милосердницька діяльність на Кирилівці.

У тиждень, що передував найбільшому християнському святу – Воскресінню Христовому – практично жодне світське видання не обійшло увагою тему цього свята. Центральні газети й журнали буквально рясніли публікаціями на релігійну тематику. І домінуючою серед них, звичайно, була тема Пасхи. “История Пасхи не была простой, поскольку поначалу каждое воскресенье для христиан было "пасхальным", - розповідає О.Лєбедеєва у тижневику “Столичные новости ” за 6.04.2004 р. (стаття “Да будет ночь светлее дня…”). – Ко II-ІІІ векам Пасху уже празднуют, однако единства по-прежнему нет: одни отмечают воскресение Христа, а другие – его крестную смерть. И только на первом Вселенском соборе в 325 году было решено праздновать Пасху в первый воскресный день после полнолуния, которое должно происходить обязательно после еврейской Пасхи…
В этом празднике - удивительное соседство грусти и скорби с огромной радостью: Спаситель воскрес! Долгое говение перед праздником завершается щедрой трапезой, причем праздничные блюда будут на столе еще целую неделю. В старину хозяйки с ног сбивались, чтобы наготовить снеди на всю родню, да еще и гостей нужно было встретить куличами, усопших помянуть, милостыню подать”.
“В нынешнем году православные и католики отмечают Пасху в один день, точнее, в одну ночь – с 10 на 11 апреля. В продолжение всего семидневного торжества Царские Врата в храмах остаются отверстыми. Они не закрываются даже во время причащения священнослужителей. Начиная с первого пасхального дня и до вечерние праздника Святой Троицы коленопреклонений и земных поклонов не полагается” – продовжує тему тижневик “Киевский регион” за 8.04.2004 р. (стаття В.Ковальського “Нас объединят дни пасхальных торжеств”).
“Зеркало недели” за 10-16.04.2004 р. порушив тему перехідності дати святкування Пасхи. У статті К.Щоткіної “Дата Пасхи: рассчитай сам” авторка торкається астрономічних і історичних причин цієї особливості. Як пише журналістка, “основная трудность в определении дня Воскресения Христового связана с необходимостью вычисления самой ветхозаветной Пасхи. В год Страстей Господних, как известно, день празднования иудейской Пасхи и, соответственно, день Распятия, припал на пятницу. По расчетам исследователей наиболее вероятная дата - 7 апреля 30 г.
Идея фиксированной даты празднования Воскресения Христового в принципе не могла прижиться в первохристианских общинах. Хотя бы потому, что жили они все в тех же "многокалендарных" условиях. И ближневосточные, и малоазийские общины (т.е. общины, основу которых составляли преимущественно бывшие иудеи или люди, принявшие крещение непосредственно от иудеохристиан) продолжали праздновать новозаветную Пасху в дни ветхозаветной. Однако в Римской, Александрийской и прочих церквях, основу которых составляли бывшие язычники, укрепился обычай праздновать новозаветную Пасху через неделю после иудейской - дата рассчитывалась относительно весеннего равноденствия, а не полнолуния”. На І Вселенському Соборі, розповідається в газеті “попытались унифицировать день празднования Пасхи путем компромисса - первое воскресенье после весеннего равноденствия, но после весеннего полнолуния. К тому же датировка Пасхи новозаветной больше не должна была привязываться к дате Пасхи иудейской. Собор разработал таблицы, дававшие возможность рассчитать дату Пасхи для любого года. Православная церковь и теперь придерживается этих предписаний”.
У тижневику пропонується таблиця, за якою можна вирахувати день Пасхи "в домашних условиях". Проте, зазначається далі, “Если сложные арифметические действия вас не привлекают, загляните в церковный календарь - это простейший способ узнать дату ближайшей Пасхи”.
У матеріалах, присвячених цьому святу, зустрічалися й суто практичні поради, наприклад, як краще вдягтися до храму. Ось що радить у цьому випадку тижневик “Правда Украины” за 8.04.2004 р. “Одежда, которую вы наденете на пасхальную службу, конечно, должна быть праздничной. Но и такой, чтобы не смущала других верующих… Женщинам не стоит забывать и такие правила: в храме им можно находиться только с покрытой головой, ни в коем случае – в брюках и не переусердствуйте с косметикой – когда подойдете приложиться к иконам, на них могут остаться следы от губной помады. К вниманию “новых украинцев” и остальных состоятельных граждан: оставьте хотя бы на это время дома свои мобильные телефоны!”.
“Часто можно наблюдать картину, когда до начала богослужения в храм приходят уже "отпраздновавшие" миряне, принося в корзинках "посвятить" не только пасху и крашенки, но и шашлычки, пиво и... кремы для лица, – розповідає газета "Сегодня" за 10.04.2004 р. (матеріал О.Гук "Не "святите" поллитру"). – Батюшки толерантно относятся даже к ананасу, торчащему между бутылками водки, но все же правильнее класть в "пасхальную кошелку" писанки, куличи и ставить зажженную свечу. "В принципе, можно приносить абсолютно любую еду, а вот спиртное брать не следует, - пояснили "Сегодня" в Киево-Печерской Лавре. - За праздничный стол положено усаживаться не в субботу вечером, а лишь в воскресенье после утреней службы".
Цілий ряд публікацій був присвячений головному атрибутові свята – великодній крашанці. “Якщо сьогодні зранку піднятися високо-високо в небо, вам відкриється дивовижна картина: на величезному просторі, від Афін до Владивостока, фарбують крашанки і навіть розписують писанки. Бо завтра – Великдень, – писала напередодні свята газета “Голос України” за 10.04.2004 р. (замітка “Господні равлики”).
Газета “Киевские ведомости” за 10.04.2004 р. у статті М.Філашова “Яйца в лекарственном соку” розповідає про майстринь з Києва, які намагаються відродити давні рецепти натуральних фарбників для яєць. “Начинали с лекарственных трав: мать-и-мачехи, пижмы, зверобоя, полыни, материнки… Естественно, не оставили без внимания луковую шелуху. И оказалось, что родная земля яркими красками бедна, ее основная гамма - умеренно-желтая и коричневая. Если добавить чуть алюминиевых квасцов - получится зеленый тон, если кусок железа - черный.
Наши мастерицы алую, бордовую, синюю, фиолетовую краски добывают из ягод бузины, черники, шелковицы. Листья и цветки достаточно залить кипятком на 10 минут, ольховые сережки, например, - на полчаса. Правда, чтобы настоялась кора, потребуется несколько часов. "Зато краски получатся стойкие: не размываются и на солнце дольше не выгорают, чем искусственные"… Кстати, яйца разных птиц роспись воспринимают индивидуально. Утиные за счет выступающего на поверхность скорлупы жира выглядят, как мраморные. А у страусиных есть защитный слой, из-за которого их натуральный краситель почти не берет”.
Про вихід у світ книги “Пасхальная радуга”, в якій розповідається про різні способи виготовлення писанки, пише “Комсомольская правда в Украине” за 8.04.2004 р. (стаття Н.Корсакової “Держава” подарила христианам “Пасхальную радугу”). Як повідомляє газета, “Книга “Пасхальная радуга” издана по многочисленным просьбам учителей, руководителей профильных кружков, работников музеев, учащихся и воспитанников кружков благодаря многолетней исследовательской деятельности автора, научного сотрудника одесского областного центра украинской культуры Оксаны Шевчук.
Первая часть издания посвящена сведениям об археологических находках, возникновении, истории и развитии искусства создания писанки”.
У статі констатується, що сьогодні “Традиции создания писанок, несмотря на всеобщий упадок этого вида искусства в стране, хорошо развиты на Гуцульщине. Сегодня без Космацких писанок, отличающихся желто-горячей гаммой цветов и изысканностью орнаментов, не обходится ни одна выставка, ни один фестиваль народного творчества”.
Прозаїчний бік свята, а саме пожежну безпеку храмів, було порушено в замітці начальника ГУ МНС України в Київській області В.Мельника “Збережемо Божі храми”, опублікованій у “Київській правді” за 8.04.2004 р. “Незважаючи на молитви віруючих, на святкові богослужіння в храмах, нехтування елементарними вимогами правил пожежної безпеки може призвести до сумних наслідків. Адже тільки в період з 2000 по 2004 рік в Україні сталося 94 пожежі в культових закладах, збитки від яких сягають близько мільйона гривень.
Напередодні Великодня пожежно-рятувальна служба Київщини зробила все можливе для того, щоб свято не затьмарилось вогняним лихом. Впродовж лютого-березня було перевірено 522 культових об'єкти щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки. Виявлено 3802 порушення, більшість з яких уже усунено”.
Про благодійницьку діяльність Кирилівського храму в столиці розповіла газета “Урядовий кур’єр” за 10.04.2004 р. (стаття І.Власенко “І Божим словом, і хлібом насущним…”). У газеті зазначається, що “нині Свято-Кирилівська церква визнана кращим центром духовної реабілітації хворих і є зразком для становлення інших лікарняних парафій, які розпочинають свою благочинну діяльність…
Доречно згадати, що за десять років, впродовж яких в психіатричній лікарні імені І.Павлова діє церква, тут організована недільна школа для дітей і дорослих, збудована благодійна їдальня, укомплектована бібліотека, де, окрім релігійної літератури, є й чимало книг, присвячених питанням психіатрії. Недільну школу відвідують близько двохсот дітей. На уроках вони читають, співають, виголошують проповіді. Вчаться благочестивої поведінки. Вони також беруть участь у Божій службі...”
Журналістка ділиться враженнями від відвідин одного з відділень лікарні, над яким опікуються прихожани. “Впадає в очі чистота, охайність у палатах. На стінах - ікони. Двері палат незамкнені, як то зазвичай буває в психіатричних лікарнях, хворі вільно гуляють, спілкуються одне з одним і з сестрами. Вони охоче допомагають сестрам підтримувати порядок у відділенні, виконують іншу посильну роботу, на потребу душі читають, малюють. У відділенні панує доброзичлива, справді сімейна атмосфера, що благодатно впливає на хворих”
Газета наводить думку настоятеля парафії протоієрея Федора Шеремети з приводу того, як можна працювати з такими пацієнтами. “Щоб завоювати довір'я пацієнтів таких лікувальних установ, потрібна велика щирість і любов у ставленні до них. Коли вони відчують це, то такі люди, будь це священик, чи сестра милосердя, займають у їхній душі певне місце, наділяються позитивними якостями і їм відповідають довір'ям на довір'я. Таке відбувається, щоправда, не за день і не за два. Тут потрібне терпіння”.


 

© Архивная версия Официального сервера УПЦ "Православие в Украине" 2003-2006 год Orthodoxy.org.ua
(при перепечатке материалов - активная индексируемая ссылка на archivorthodoxy.com обязательна)

Каталог Православное Христианство.Ру